Еліза Дуліттл – героїня “роману в п’яти діях” Б. Шоу “Пігмаліон”
Існує припущення, що Шоу запозичив ситуацію Е. Д. з роману Т. Смолетт “Пригоди Перегрина Пікля”, в одному з епізодів якої герой з успіхом видає якусь спеціально їм навчену дівчину-жебрачку за леді. Образ Е. Д. був створений для акторки Патрік Кемпбелл і дописували в процесі репетиції в лондонському “Театрі Його Величності” (1914). Героїня буквально “вривається” в п’єсу: вульгарна, замурзана, з дикою, нечленороздільний промовою, не позбавленої часом своєрідності (наприклад, знамениті “Уу-аааа-у!” або “Хто капелюшка вкрав,
Перше – коли її “відмивають до такої краси”, що рідний батько не в змозі дізнатися. Друге – коли вона, чарівна, з вишуканою мовою і манерами, виграє Хіттінсу парі. І третє – коли вона виявляє своє нове, поки ще не усталене, крихке, але живе “Я”. Знаходячи правильну мову, вона, подібно героїням улюбленого Шоу Ібсена, перш за все знаходить себе саме – не просто “хороші манери”, а інший спосіб “бути”.
Їй, як героїні стародавнього сюжету про Пігмаліона і Галатеї, годилося б, закохавшись в Хіттінса, прагнути до шлюбу з ним. Але Шоу не міг створити таку героїню. Його Е. Д., звичайно, прив’язана до Хіггінсу, але природа цього почуття для неї самої не цілком очевидна, у всякому разі, еротичний відтінок не переважає. Для героїні набагато важливіше і цікавіше власна персона. Драма Е. Д. в тому, що вона в якомусь сенсі не “до-втілена” своїм “творцем”, пробудили в ній природну обдарованість – не тільки музичність, акторські здібності, чудовий слух, але і яскраву, потужну індивідуальність. Хіггінс саме пробудив, а не виховав свою Галатею, і це завдяки тому, що Е. Д. – Дочка свого батька, блискучого оратора і філософа, сміттяра-джентльмена Алфреда Дуліттла. Звичайно, Е. Д. вже не може повернутися до себе колишньою. І не хоче. Її сум’яття зрозуміло: вона вже хоче жити самостійно, але поки не знає, як. Натура пристрасна, тонка, на відміну від Хіггінса, відкрита іншим людям, вміє розрізняти та цінувати їхні душевні властивості, Е. Д. по-людськи безумовно виграє в “суперечці” зі своїм Пігмаліоном. Героїня Шоу покликана зруйнувати стереотип відповідності традиційного способу “добре зробленої п’єси”: замість того, щоб мріяти про флердоранжу і марші Мендельсона, вона будує плани самостійного життя.
Зрозуміло, що відсутність явної любовної інтриги в сюжеті про Галатеї і Пігмаліона розчаровувало шанувальників Б. Шоу. У інтерпретаціях сюжету – мюзиклі О. Д. Лернера і Ф. Лоу “Моя чарівна леді” (в екранізації якого роль Елізи зіграла Одрі Хепберн, 1964), фільмі-балеті “Гала-тея” із Є. С. Максимової у головній ролі ( 1977) – акцентувалася саме лірична сторона взаємовідносин героїв. Зате в п’єсі А. Ейкборна “Виховання Ріти”, сюжетно співзвучною п’єсі Шоу, посилений мотив драматичного “перетворення” обдарованої учениці.
Схожі твори:
- Доля Елізи Дуліттл (за п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон”) Перший, довоєнний період творчості видатного англійського драматурга Бернарда Шоу завершується п’єсою “Пігмаліон”, сюжет якої взято з відомого античного міфу про великого скульптора Пігмаліона, що виліпив статую цілковитої краси. Палко закоханий у своє створіння, Пігмаліон силою свого почуття зміг вдихнути в Галатею життя, і міф закінчується їх щасливим союзом. За Шоу,...
- Динамізм образу Елізи Дуліттл (за комедією Б. Шоу “Пігмаліон”) Образ Елізи Дуліттл у комедії Б. Шоу “Пігмаліон” подано у розвитку. На початку твору це невпевнена у собі бідна квіткарка, яку лякає все, що відбувається навколо: дивний громадянин, що записує її слова. Власне сама п’єса має оригінальну форму. Важливу роль для розуміння концепції автора відіграють передмова і післямова. У передмові...
- Еліза – героїня казки Х. К. Андерсена “Дикі лебеді” Традиційний фольклорний мотив (ненависть злої мачухи) визначив долю Е. і її одинадцяти братів-принців, перетворених на диких лебедів. Для того щоб врятувати їх і повернути їм колишню зовнішність, Е. повинна виконати умову, про який уві сні їй повідала фея. Вона повинна нарвати самої пекучої кропиви, розтоптати і розім’яти її ногами, зсукати...
- Минуле, сучасне і майбутнє Елізи Дуліттл (за п’єсою Бернарда Шоу “Пігмаліон”) БЕРНАРД ШОУ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ БЕРНАРД ШОУ Минуле, сучасне і майбутнє Елізи Дуліттл (за п’єсою Бернарда Шоу “Пігмаліон”) Джордж Бернард Шоу – найвидатніший англійський драматург кінця XIX – початку XX століття. Йому вдалося вивести англійську драму з ідейного і художнього тупика, характерного для 60- 70-х років XIX століття. Він додав їй...
- Элиза Дулиттл героїня Б. Шоу “Пигмалион” Элиза Дулиттл героїня “роману в п’ятьох діях” Б. Шоу “Пигмалион”, дочка Алфреда Дулиттла, лондонська квіткарка, за шість місяців перетворена професором фонетики Генрі Хиггинсом в “герцогиню”. Існує припущення, що Шоу запозичив ситуацію Э. Д. з роману Т. Смолетта “Пригоди Перегріна Пикля”, в одному з епізодів якого герой з успіхом видає якусь...
- Беккі Шарп героїня “роману без героя” Теккерея “Ярмарок марнославства” Беккі Шарп – справжня героїня у світі, що існує у відповідності з неписаними законами “ярмарку марнославства”, образ якої запозичений Теккерея із знаменитого “Шляхи паломника” (1678-1684) Д. баньян. Б. Ш. – З утроби тієї “ярмарку”, де торгують честю, життями, душами. Це її віртуозне втілення. Холодна розважливість – тольо одна з властивостей...
- Роль античного міфа в п’єсі “Пігмаліон” Серед найвідоміших творів Бернарда Шоу – п’єса “Пігмаліон”, яку автор назвав “романом у п’яти актах”. В основу твору покладено античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив із мармуру Галатею і закохався в неї. Він вимолив у богів, щоб ті оживили статую. Взявши за основу цей міф, Бернард Шоу подає свій...
- Роль античного міфа в п’єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” Роль античного міфа в п’єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” Серед найвідоміших творів Бернарда Шоу – п’єса “Пігмаліон”, яку автор назвав “романом у п’яти актах”. У основу твору покладено античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив із мармуру Галатею і закохався в неї. Він вимолив у богів, щоб ті оживили статую. Взявши...
- Образи Хіггінса і Пікерінга у п’єсі Б. Шоу “Пігмаліон” П’єса “Пігмаліон” – це красива історія, в основі якої – міф про Пігмаліона. Головні герої цієї п’єси – це професор англійської фонетики Генрі Хіггінс та знавець індійських діалектів полковник Пікерінг. Вони дуже різні за характером і зовнішністю. Професор Хіггінс – це чоловік років п’ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками...
- “Двоє чоловіків і одна безглузда дівчина” (за п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон”) Спектакль скінчився і виникає природне запитання: “А до чого отут Пігмаліон?” Бернард Шоу у своїй п’єсі використав давньогрецький міф про скульптора Пігмаліона, який створив статую Галатеї – дівчини такої краси, що закохався в неї і став просити Афродиту оживити своє творіння. Богиня любові вдихнула життя в Іалатею, і Пігмаліон одружився...
- Героїня роману Диккенса “Крихта Доррит” Це одна з найтрагічніших фігур у світі героїв Диккенса, хоча її зовнішня врівноваженість і тиха делікатність створюють враження щиросердечного умиротворення. “Дитя Маршальси”, лондонської боргової в’язниці, де вона народилася й прожила більшу частину життя, Крихта Доррит “невільна” не тільки в силу обставин, але, так сказати, по покликанню. Сирота при живих батьках,...
- Двоє чоловіків і одна безглузда дівчина (за п’єсою Бернарда Шоу “Пігмаліон”) БЕРНАРД ШОУ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ БЕРНАРД ШОУ “Двоє чоловіків і одна безглузда дівчина” (за п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон”) Спектакль скінчився і виникає природне запитання: “А до чого отут Пігмаліон?” Бернард Шоу у своїй п’єсі використав давньогрецький міф про скульптора Пігмаліона, який створив статую Галатеї – дівчини такої краси, що закохався в...
- Міфологічна основа комедії Б. Шоу “Пігмаліон” “Колись на острові жив відомий митець…” – так розпочинається давньогрецький міф про Пігмаліона – легендарного царя Кіпру, який страшенно не любив жінок, але надзвичайно захоплювався різьбярством. Одного разу він вирізьбив з мармуру жінку дивовижної вроди і назвав її Галатеєю. Вона була настільки чарівна, що Пігмаліон до нестями закохався у свій...
- “Осучаснення” античного міфу в п’єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” Видатний англійський драматург Джордж Бернард Шоу захоплювався творчістю Ібсена, і це привело його до реформи англійського театру. Він обстоює принципово нову структуру драми – проблемну п’єсу-симпозіум. Як драматург він тяжіє до гумору і сатири. “Мій спосіб жартувати полягає в тому, щоб говорити правду”, – заявляв Шоу. Драми Шоу не втрачають...
- Героїня роману М. Митчелл “Віднесені вітром” Книга Митчелл мала незвичайний успіх у публіки відразу ж після публікації. Тим часом американська критика прийняла роман холодно, не визнавши його значним добутком. Нікому досі невідома провінціалка з Атланти написала роман, далекий від модних тоді плинів у літературі, складений з розхожих прийомів історичного роману в дусі В. Скотта, садибного роману,...
- Героїня роману “Егоїст” Клара Мидлтон Центральну інтригу комедії, що викриває егоїзм Виллоуби, Мередит зав’язує навколо одруження героя. У нього давно закохана прекрасна дівчина, поетеса Летиция Дейл, але вона не задовольняє одній обов’язковій умові для дружини Виллоуби в неї слабке здоров’я. Тому Виллоуби шукає інших наречених, а на випадки відмови притримує біля себе Летицию. Коли чергова...
- Эсмеральда героїня роману “Собор Паризької богоматері” Эсмеральда воістину геній чистої краси світової літератури. Досконалістю відрізняється не тільки її зовнішність – від маленьких бездоганної форми ніжок до темних величезних очей і пишних чорних волось. Гюго неодноразово підкреслює, що з появою Э. усе опромінюється якимось чарівним сяйвом: “Вона була немов смолоскип, внесений зі світла в морок”. Але й...
- Героїня роману Л. Н. Толстого “Ганна Каренина” Толстому хотілося написати роман про жінку з вищого суспільства, “потерявшей себе”, навколо якої легко згрупувалися багато чоловічих типів, що будили творчу уяву письменника. Багато в чому до реалізації цього задуму Толстого підштовхнули мотиви пушкінської Творчості, зокрема незакінчені прозаїчні уривки “На розі маленької площі” і “Гості з’їжджалися на дачу”. Героїня останнього...
- Міфологічна основа та сучасний зміст у драмі-дискусії “Пігмаліон” “Пігмаліон” – найвідоміша з п’єс Бернарда Шоу. Написав її драматург для актриси Стелли Патрик Кембл. Перед глядачем розгортається традиційно казковий сюжет: Попелюшка, яка ніколи не сподівалася на кращі зміни у своїй долі, раптом знаходить щастя. Назва твору нагадує античний міф, який розповідає про скульптора Пігмаліона і його палке кохання до...
- Героїня роману А.-Ф. З “Історія кавалера де Грие й Манон Леско” Реальний прототип дотепер невідомий, хоча деякі дослідники, у числі яких вітчизняний літературознавець Ю. Б. Виппер, знаходили можливість порівнювати сюжет роману з історією любові його автора до якоїсь Ленки, а французький дослідник И. Бенабу вважає, що, можливо, Зі знайшов своїх Манон і де Грие в партії висланих в 1719 році в...