У романі-епопеї М. Шолохова “Тихий Дон” зображена історія козацтва у бурхливий час із 1912 по 1922 рік. У цьому добутку Шолохов відбив і своєрідний уклад життя козаків, і їхні традиції, культуру і долю. Роман насичений подіями суспільно-політичного життя, які дуже вплинули на долю донського козацтва. Головні герої роману – люди з яскравими індивідуальними характерами, сильними страстями, непростими долями. Григорій Мелехов, чий моральний вигляд і тернистий життєвий шлях показані у романі найбільше глибоко, не випадково займає центральне
місце у романі. У його життєвих шуканнях відбилася доля всього донського козацтва в цей нелегкий час. Із самого дитинства Григорій усмоктує в себе тягу до вільної селянської праці, турботу про зміцнення господарства, про сім’ю. Письменник показує нам, що традиції козацтва містять у собі загальнолюдські моральні цінності. Світ, у якому живе козацтво, наповнений фарбами, насичений красою рідної природи. Автор роману створює прекрасні пейзажі донської землі, які допомагають йому глибше розкрити характери героїв, а читачам – перейнятися силою і красою життя козацтва. Початок роману малює побут і долю козачої
станиці напередодні першої світової війни. Здавалося б, ніщо не передвіщає майбутніх потрясінь. Життя козачого хутора Татарського тече мирно і спокійно. Цей спокій порушується хіба що слухом про зв’язок замужньої солдатки Ксенії Астахової із Гришкою Мелеховим. Вже на самому початку роману ми бачимо самобутні яскраві характери героїв, чиї почуття суперечать загальноприйнятій моралі. Саме в Григорії і Ксенії найбільше повно відбиваються характерні риси козацтва. Історія одруження Григорія говорить про те, що в козачому середовищі син повинен беззаперечно підкорятися волі батька. На прикладі долі Григорія ми бачимо, наскільки рішення батька могло визначити хід всього подальшого життя його сина. Григорій змушений розплачуватися за своє підпорядкування волі батька все життя. Це рішення робить також нещасними двох гордих і люблячих Григорія жінок. Драматизм особистого життя героя збільшується тими потрясіннями, які прийшли на донську землю у 1918 році. Автор роману показує, як валиться звичний життєвий уклад козацтва, як учорашні друзі стають ворогами, як розриваються родинні зв’язки… Ми бачимо, як розходяться життєві шляхи колишніх друзів Григорія Мелехова і Михайла Кошового, котрий переймається політичними поглядами більшовиків. На відміну від Григорія він не відчуває сумнівів і коливань. Ідея справедливості, рівності і братерства настільки опановує Кошовим, що він вже не зважає на дружбу, любов, сім’ю. Незважаючи на те, що Григорій – його старий друг і брат його дружини, він наполягає на його арешті. А сватаючись до сестри Григорія Дуняшці, він зовсім не звертає уваги на гнів Іллівни. Але ж він розстріляв її сина Петра. Для цієї людини не залишається нічого святого. Він навіть не дозволяє собі розслабитися і насолодитися красою рідної землі. “Там люди свою і чужу долю вирішують, а я кобилок пасу. Як же так? Іти треба, а то засмокче”, – думає Михайло, коли працює отарником. Таке фанатичне служіння ідеї, непохитна впевненість у правоті своїх думок і вчинків властива і іншим героям-комуністам, зображеним Шолоховим у романі. Зовсім по-іншому зображує письменник Григорія Мелехова. Це неабияка особистість, що думає, шукаюча людина. Під час першої світової війни він хоробро боровся на фронті, навіть одержав Георгіївський хрест. Він чесно виконав свій борг. Ті, що відбулися потім Жовтнева революція і громадянська війна привели шолоховського героя в сум’яття. Тепер він вже не знає, хто правий, на чиїй стороні боротися. Він намагається зробити свій вибір. І що ж? Спочатку він бореться за червоних, але вбивство ними беззбройних полонених відштовхує його. А коли більшовики приходять на його батьківщину, він люто бореться з ними. Але пошуки цим шолоховським героєм істини так ні до чого й не приводять, перетворюючи його життя в драму. Ми бачимо людину, що загубилася у вирі подій. Вся сутність Григорія пручається насильству над людиною, це відштовхує його і від червоних, і від білих. “Всі вони однакові! – говорить він друзям, – Всі вони ярмо на шиї козацтва!”. І коли Григорій довідається про бунт козаків у верхів’ях Дону проти Червоної Армії, він виступає на стороні бунтівників. Тепер він думає: “Начебто і не було за плечима днів пошуків правди, випробувань, переходів і важкої внутрішньої боротьби. Про що було думати?
Навіщо металася душа, – у пошуках виходу, у вирішенні протиріч? Життя здавалося глузливим, мудро-простим”. Григорій приходить до розуміння, що “у кожного своя правда, своя борозна. За шматок хліба, за ділянку землі, за право на життя – завжди боролися люди і будуть боротися… Треба битися з тим, хто хоче відняти життя, право на нього”. Але така правда життя все ж таки йому не по нутру. Він не може байдуже дивитися на неприбрану пшеницю, нескошений хліб, порожні гумна, думаючи про те, як надриваються від непосильної роботи баби в той час, коли чоловіки ведуть безглузду війну. Чому не можна спокійно жити на своїй землі і працювати для себе, для сім’ї, для країни, зрештою? Цим питанням задається Григорій Мелехов і в його особі – все козацтво, що мріє про вільну працю на рідній землі. Григорій озлобляється, вдається у відчай. Він насильно відірваний від усього, що йому дорого: від будинку, сім’ї, що люблять людей. Він змушений вбивати людей за ідеї, які не може зрозуміти… Герой приходить до усвідомлення того, що “неправильний у життя хід”, але він не може нічого змінити. Хоча він всім своїм серцем хоче, щоб у козачому світі був лад. Непорушність у середовищі козацтва будинку, сім’ї, М. Шолохов розкриває також у жіночих образах. У матері Григорія Іллівни і у його дружини Наталії втілені кращі риси жінки-козачки: шанування святості домівки, вірність і відданість у коханні, терпіння, гордість, працьовитість. Суперниця Наталії Ксенія – красуня з незалежним сміливим характером, бурхливим темпераментом – доповнює жіночий образ козачки, роблячи його більш яскравим. Мати Григорія була для нього воістину близькою людиною. Вона розуміла його, як ніхто інший. Вона ж і призивала його до людинолюбства: “Слухом користувалися ми, що ти якихось матросів порубав…
Господи! Так ти, Гришенька, опам’ятайся! У тебе ж геть, подивись, які діти ростуть, а в цих, загублених тобою, теж, мабуть, дітки залишились…”. Життя людини безцінне, і ніхто не має права ним розпоряджатися навіть в ім’я найблагородніших ідей. Про це говорила Григорію мати, і до усвідомлення цього прийшов сам герой у результаті своїх життєвих митарств. До цієї думки приводить читача Шолохов, що повертає нас своїм романом до трагічних сторінок російської історії. У романі “Тихий Дон” автор затверджує просту істину, говорячи нам, що зміст людського життя складається у праці, у любові, турботі про дітей. Саме ці цінності лежать в основі моральності козацтва, чия трагічна доля на початку XX століття так повно і широко показана Шолоховим у його чудовому романі.
