Постмодернізм у культурі Заходу й Сходу

Типи культурної свідомості ХХ століття – модернізм і постмодернізм – виникають у ситуації світоглядної кризи, коли сумніву піддається позитивістська філософія, із властивим їй культом розуму. Але культура другої половини ХХ століття має таку якість, як постмодерністська чутливість, що являє собою “специфічне бачення миру як хаосу, позбавленого причинно-наслідкових зв’язків і ціннісних орієнтирів, “миру децентрированного”, що представляється свідомості лише у вигляді ієрархічно неупорядкованих фрагментів”.

Подібна

картина миру виникає в результаті переконання, властивого постмодернистам, що “найбільш адекватне збагнення дійсності доступно не природним і точним наукам або традиційній філософії, що опирається на систематичний формалізований понятійний апарат логіки з її строгими законами взаємини посилок і наслідків, а інтуїтивному “поетичному мисленню” з його ассоциативностью, образністю, метафоричностью й миттєвими одкровеннями інсайту”. Цікаво, що нові принципи пізнання популярні не тільки серед гуманітаріїв, але й серед представників природничих наук, що побічно доводить статус постмодернізму саме

як типу культури, а не напрямку, художнього методу й інше

До відмінних рис західної концепції постмодернізму можна віднести також відносну оптимістичність і увагу до масової культурии, що Література використає як один з культурних кодів

Специфічні риси східного постмодернізму обумовлені соціально-історичними умовами побутування цього явища. Східна модифікація формувалася в надрах зсередини тоталітарної держави, що розкладалося, і була явищем “катакомбної культури” (термін И. Скоропановой). Ізоляція від іншого миру обумовила новаторські тенденції, що проявляються в добутках слов’янських авторів. Невипадково наприкінці ХХ століття на Заході почався теперішній бум росіян постмодернистов, чия творчість уважається самим авангардним і, на жаль, більш відомо за границями їхньої батьківщини. Визнанням значимості й самобутності слов’янської літератури є величезна популярність на Заході добутків серба Милорада Павича, балканського Борхеса, на думку сучасних критиків, найбільш імовірного претендента на Нобелівську премію в області літератури

Характерними рисами східної модифікації постмодернізму є политизированность, подолання відсталості й обмеженості традиційної системи цінностей за рахунок руйнування культурного коду соціалістичного реалізму, прирівнюваного до масового мистецтва. Пострадянська реальність актуалізувала карнавальне світовідчування, вираженням якого стала постмодерністська література з її безперервним пародіюванням, травестированием, іронією й самоіронією, знущанням і знущанням над цінностями, ще недавно казавшимися непорушними, культом блазня, блазня й розгулом непристойності, обіграванням тілесного низу. Десакрализации піддаються міфи радянської ідеології, починаючи з гасел і закінчуючи піснями

Виникла нова естетика, у якій жахливе зображується як повсякденна побутова норма, спокійно й повествовательно. Зміст більшості добутків визначається колись заборонними темами – смерть і її фізіологія, хронічні захворювання, сексуальні розлади, Алкоголізм, убогість і так далі. Вітчизняні постмодернисти часто використають эпатирующие прийоми, наприклад, натуралізм і навіть физиологизм описів

Сучасний писатель-постмодернист звертається до національних Корінь, феномену юродства, роблячи виходом свого цинізму мандрівництво й прилучення до чужих істин через них руйнування


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Постмодернізм у культурі Заходу й Сходу

Categories: Нові твори

Links