Сім’я – сховище моральності (По романі М. Шолохова “Тихий Дон”)

1. Сім’я – головна цінність. 2. Патріархальність життя, козацтва. 3. Роль віри в житті козаків. М. А. Шолохов писав: “Тихий Дон, я цілую гарячу землю твою”. Звичайно стриманий і найчастіше навіть суворий, говорячи про рідний край, письменник стає ліричним.

Його любов до людей рідного краю, до звичаїв рідної землі проступає назовні. Козацтво – особливий стан на Русі, але і як у житті кожного народу в житті козацтва є постійні цінності – земля, моральність, сім’я Тому сім’я – основа народного життя у романі Шолохова “Тихий

Дон”. І. І. Ципенко писала: “Сім’я в Шолохова – образотворчий центр, крізь призму якого розкривається нам “макрокосм” національної культури”.

Козаче середовище, її життя зображені письменником з такою обгрунтованістю, що це дозволяє нам відтворити загальний лад сімейного укладу початку XX століття. Початок XX століття – час криваве, напевно, тому цінність поняття “сім’я” звелася в десятикратний ступінь Сімейний початок для героїв “Тихого Дону” – крапка звіту. Кожна окрема особистість сприймається незмінно як частина загального – сім’ї, роду. Циклично час, як і саме життя

козака, людина смертна лише сам по собі.

Але в роді, у своїх дітях він продовжує своє існування, знаходить безсмертя. Тому так багато місця у романі приділяє Шолохов історії козачих пологів: Мелехових, Коршунових, Листницких. Тому так важливо визначити письменникові, чи міцний рід героя, наскільки він чистий, чи не ляжуть гріхи батьків на плечі дітей, подібно тому, як життя Ксенії поламало подвійний злочин, доконаний її родичами. Тільки зовсім чітко представляючи значення для козака сім’ї, роду, можна пояснити слова автора: “Звідси й повелися в хуторі горбоносі, диковато-гарні козаки Мелехови, а по-вуличному – Турки”. Здавалося б, крім Пантелея Прокофьевича й ГриГорея, а також Дуняши, немає поки “турок” у Татарському, але це не помилка Шолохова: про те, що, незважаючи ні на що, не припинився рід Мелехових, говорить письменник, і заключні рядки роману пояснюють цю загадкову фразу.

Відносини усередині сім’ї враховувалися із граничною точністю – “двоюрідна тітка”, “водворки”. Ці слова в наш час існують без того змісту, що вкладали в них козаки. Родинна близькість шанувалася ними дуже високо.

От чому в сім’ї Мелехових велика влада батька вдоме. Патріархальність сімейного укладу – одна з основних “китів” пристрою сім’ї. Тон батька непохитний, молодші переносять його безмовно, навіть рвучкий ГриГорей. Пантелей Прокофьевич женить ГриГорея, і той, як і покладено синові, не сперечається. До того ж він знеславив сім’ю ганебним зв’язком із замужньою сусідкою. Гришка скорився не тільки волі батька, але рішенню батьків, оскільки саме Іллівна вирішила женити сина на Наталі й умовила чоловіка: “…

Точила його, як ржавь залізо, і під кінець зломила його впертість”. Цікаво, що слово батька, сказаного в приказному тоні – норма життя казаческой сім’ї, але ми не зустрічаємо у романі Шолохова сцен насильства в патріархальній сім’ї. У патріархальній сім’ї відповідальні й складні справи вирішувалися відкрито, обговорювалися спільно. Гострі кути вирівнювалися, страсті втихомирювалися. Особисті устремління відходили на другий план, якщо вони суперечили благополуччю сім’ї. Не тільки непрекословно було слово батька, але й частенько – грубо. Брутальність ця пояснювалася не патріархальністю, а впливом казармених армійських вдач.

Пантелей Прокофьевич любив “прикласти” міцним слівцем Свою дружину частенько називає він “стара карга”, “дурка”, а та також не залишалася в боргу: “ти чого ж це, гачок старий! Сроду безобразник, а на старість дужої звихнувся”. Але повага до Пантелею Прокофьевичу було незмінним – саме він споював сім’ю. Патріархальна сім’я трималася не тільки на главі сім’ї. Велика християнська віра – от один зі стовпів сім’ї Обов’язковий сімейний образ – ікона в червоному куті будинку.

Козача сім’я виступає у романі як охоронниця віри, особливо важливі щодо цього старші її представники. Коли прийшла страшна звістка про загибель ГриГорея, у ті жахливі дні Прокофьич “старів з кожним днем”, коли “слабшала пам’ять і каламутився розум”, повернув до життя старого розмова з батьком Віссаріоном: “із цього дня переломив себе й духовно оправився”. Тут ми бачимо, наскільки сильна була віра козаків, наскільки важливу роль грала вона в їхньому житті.

Саме тому, що козаки споконвіків були людьми віруючими, слово “розлучення” не існувало в мові козаків На створення сім’ї благословляв Бог, тому шлюб був нерозривний, але оскільки містили його люди, неколебимим він не міг бути. Так, Пантелей Прокофьевич, зустрівши ( ГриГорея поруч із Ягідним, куди він пішов із Ксенією, запитує сина: “А бог?” Віра ГриГорея була не настільки сильна, як віра батька, але десь у глибині свідомості він все-таки думав про гріховність свого життя. Підтвердженням тому є “думки про Ксенію й про дружину”, які виникають у його голові під час присяги, коли він “підходив під хрест”.

Коли революційні події стали скидати віру в бога з тої висоти, на якій ця віра перебувала в душах людей, це самим жалюгідним образом відбилося на взаємозв’язку “сім’я – віра”, оскільки сім’я зберігала віру, а віра захищала сім’ю


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сім’я – сховище моральності (По романі М. Шолохова “Тихий Дон”)

Categories: Шкільні твори

Links