Дилогія Бориса Грінченко “Серед темної ночі”
Сама назва добутку досить символічно: письменник показує тьму зубожілого села, де постійно точаться сварки й бійки, дикі разгули, руйнується моральність. У старого селянина Пилипа Сиваша три сини – три різні долі села, що починає руйнуватися. Старший син Денис, не гребуючи ніякими засобами, піднімається в “заможні хазяї”, Роман відбув солдатчину, потинялся в місті, вертається в Село й веде паразитичне життя. Солдатчина й служба в місті скалічили його душу
Енергійний, кмітливий, розумний, він стає на помилковий шлях, стає “пропащою
Старший брат Денис намагається залучити Зиньку до своєї компанії, а коли той відмовляється, йому звинувачують в убивстві й відправляють у в’язницю. “Де ж та правда, – думає Зинька, сидячи у в’язниці, – коли можна карати людини за ніщо? Навіщо ж тоді весь цей порядок у світі, весь цей порядок, коли можна карати, мордовать невинних?.. А коли так, то навіщо людям ці всі суди, ці всі начальники?”. Зинька нарешті залишається на “розпуття” своїх дій. Він не бачить шляхи, що може привести людей на щастя. Узагальнюючи, учитель повинен сказати, що Б. Грінченко працював у складну епоху. Вся його письменницька й суспільна діяльність була цілеспрямованої, мала потребу в значній витримці й мужності. Були в художника й високі зльоти, минулого й помилки, проте, він завжди піклувався про людське добро й діяв на користь рідного народу, знедоленої України. И. Франко в листі до письменника писав:
“Сміливість, з якої Ви виступали не раз у справах, про які ніхто іншої не зважувався заговорити, указувала у Вас людини, у якому, крім літературної частини, був також публічний діяч. Розширення ж Вашої діяльності на поле наукове, на поле фольклору, літературної критики й мовознавства збуджувало мою найповнішу симпатію до Вас”.
Саме так ми й повинні дивитися й оцінювати важкий життєвий шлях і більшу творчу діяльність цієї невтомної людини, що видається й суспільного діяча, що всі свої сили поклала на вівтар рідної країни. І його слова цілком справедливі: “Я недурно невтомно робив”.