Висока моральність селянина-бідняка (за оповіданням Бориса Грінченка “Без хліба”)

Багато оповідань Борис Грінченко присвятив надзвичайно важкому життю селян. Оповідання “Без хліба” викликає у нас глибоке і щире співчуття до селянина, який, рятуючи близьких йому людей від голодної смерті, змушений красти зерно.

У жахливих умовах жила сім’я Петра – головного героя оповідання. Хата стояла поганенька, худоби не було, і вже третій тиждень, як закінчились усі харчі. Не було навіть борошна, щоб зробити перепічки. Бідна дитинка, яку матері нічим було годувати, заходилася від плачу.

Що робити селянинові? Де взяти

борошна? У кого позичити? Нема в кого. У сусідів теж скрута, а багатії – не дають, бо не вже не перша позичка. Доведений до відчаю, селянин вирішує вкрасти трошки зерна. Йому поталанило виконати свій задум спокійно і без свідків. Вдома з’явився хліб, але зіпсувалися добрі стосунки між ним і дружиною.

Петрові здавалося, що “загинуло його щастя… а воно ж було колись, було навіть тоді, як голод їх мучив”. Селянина мучило сумління: чи вірно він вчинив? З одного боку, в нього не було вибору, з іншого, він став злодієм. Горпина теж розуміла, що злочин, який скоїв її чоловік, був єдиною можливістю вижити, але вона не

погоджувалася з таким способом вирішення питання.

У неї було дуже розвинене почуття людської гідності, незважаючи на те, що зростала вона в бідній селянській сім’ї. “Краще б я з голоду вмерла, ніж це сталося”, – каже вона чоловікові. Петро і так не знаходив собі спокою, хоч крадіжку ніхто не помітив. “І що більше він думав про це, то все дужче хотілося йому все розказати, крикнути: “Це я вкрав!”

Зізнавшись односельцям у своєму злочині, Петро враз відчув себе краще: він наче скинув зі своїх плечей оті три мішки, які важким тягарем лежали на його душі. Громада нічого не зробила Петрові, бо “не розумом, а якось серцем почула, як він міг дійти до такого діла”. І знову в його оселі усміхнулося щастя, бо Горпина вибачила все, і вони стали жити, як жили раніше.

На прикладі Петра, Горпини, селянської громади автор доводить, що селянин – людина працьовита і чесна. Борис Грінченко з любов’ю і повагою описує селян, їхні стосунки і пишається їхньою моральною чистотою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Висока моральність селянина-бідняка (за оповіданням Бориса Грінченка “Без хліба”)

Categories: Твори з української літератури

Links