Демон Лермонтова у творчості Михайла Врубеля
Врубель – складний художник і, мабуть, звертання його до образа лермонтовского Демона не випадково. Врубель мріяв про високий монументальний стиль, “мучився” трагедією ідеальної людини, вільних, сильних, гідного героїв класики. Йому були близькі ідеали романтиків. Демон міг умістити в себе все це. Врубель цікавився особистістю Лермонтова, його духовним миром і тим, як цей мир виражений у лірику поета. Трагедія Демона у Врубеля не стільки трагедія неземної істоти, генія зла (та й у Лермонтова він, скоріше, породження зла, а не його творець),
Мене залучає картина “Демон сидячий” (1890). Сумний, тужливий, по микеланджеловски потужний врубельский герой у глибокому роздумі безсило обхопив руками коліна. За ним фантастично вигадливий пейзаж. Лілово-сині, червоні, золотаві “мозаїчні” плями. Демон сумно споглядає. Йому все чуждо на землі.
Врубель свідомо вибирає “тісний” довгастий формат полотна, що зненацька як би придавлює зверху
В “Демоні” для художника важливо дати символ – метафору, що могла б виразити складність реального миру. Йому страшно за сучасну людину, але він сподівається й шукає вихід. В “Демоні” “неясний трепет очікування” і “страх невідомості німий”.
Це тема сповіді художника перед Століттям, тема пошуків високого ідеалу, дуже своєрідно зрозумілої героїчної особистості.