Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Цикл “Північне море” Генріха Гейне

Цикл “Північне море” Генріха Гейне

І за змістом, і за формою окремо стоїть у “Книзі пісень” цикл “Північне море”, в якому цілковито домінує тема природи. Навіяний він був поету перебуванням на морському курорті Нордерней влітку 1825 і 1826 pp. Море було сприйняте й пережите ним як втілення віковічних стихій природи, як вихід в макрокосм із тісного й задушливого міщанського світу, котрий все тісніше обступав його в попередньому циклі. Це і є та проблемно-тематична нитка, що пов’язує цей цикл з усією збіркою.

Цикл “Північне море” наповнений величними, яскраво-живописними

картинами природи, від яких не віє холодом об’єктивності. Вони у Гейне романтично ліризу-ються, переломлюючись у внутрішньому світі поета, збагачуючись його духовним і душевним досвідом. Поетична експресія досягається не лише живописно-пластичною виразністю картин та образів, а й тим, як вони осмислюються й переживаються поетом. Водночас ці картини й образи олюднюються, власне, Гейне творить маленькі міфи з притаманним їм антропоморфізмом, тобто перенесенням людських рис і відносин на світ природи. “Сяяло в небі колись // Вірне подружжя // Бог-сонце й богиня-Селена, // А навкруг золотилися зірки,
// їхні маленькі безгрішні діти. // Та язики зашипіли отруйні – // І розлучилися у ворожнечі // Щире подружжя – Сонце й Селена”, – такий зачин “Заходу сонця”, однієї з найкращих поезій циклу. Але антропоморфізм Гейне іронічний, мобілізуючи художній потенціал, закладений в міфологічному світосприйнятті, поет свідомий неможливості відродження цього світосприйняття в його спонтанності й органічності, і звідси неминучість іронічного обігрування антропоморфічних мотивів.

В останньому циклі “Книги пісень” Гейне повністю відмовляється від народнопісенних розмірів і форм, неадекватних його змісту, і звертається до верлібра (вільного вірша). Верлібр – вірш, що не має обов’язкової чи наскрізної міри повтору, компонентами якої в німецькій (як і в українській) поезії виступають стопа, склад, наголос, рима, клаузула тощо. У верлібрі міра повтору змінюється, змінюються й названі компоненти організації вірша, тут особлива роль, за відсутності розміру й рими, належить інтонаційно-синтаксичному ладові поетичної мови. Все це створює виняткове ритміко-інтонаційне багатство та розмаїтість верлібру і відкриває найширший простір для вільного, не скутого чітко організованою віршовою формою висловлювання думок і почуттів в їхніх найтонкіших відтінках і несподіваних переходах. Всі ці можливості, закладені у верлібрі, блискуче використовує Гейне в останньому циклі “Книги пісень”. Він мав всі підстави сказати про цей цикл: “Ці вірші належать до найсамобутні-шого, що я написав”.

Проза Гейне не набула такого значення й розголосу, як його лірична поезія, але вона була примітним і оригінальним явищем тогочасної німецької літератури, і тому необхідно хоча б стисло її охарактеризувати. Розпочалася вона романом “Бахарахський рабин”, над яким Гейне працював у 1824-1825 pp. Це була одна з перших спроб у німецькій літературі в жанрі історичного роману, який завдяки Вальтеру Скотту набув тоді величезної популярності в усій Європі. Але з історичним романом Гейне спіткала невдача, і він звертається до прози іншого типу – жанру подорожнього нарису, поширеного в німецькій (і не лише німецькій) романтичній літературі. Це є проза вільної форми, що дозволяє невимушено поєднувати зарисовки з дійсності, роздуми на різні теми, ліричні зізнання та імпровізації, що переростають у вірші. Ще наприкінці 1824 р. Гейне завершив перший твір цього жанру, “Подорож на Гарц”, яким була започаткована його чотиритомна прозова збірка “Подорожні картини”. В цьому творі вимальовується своєрідна манера Гейне-прозаї-ка, що характеризується примхливим поєднанням інтимно-особистого й громадсько-політичного, проникливого ліризму й гострої публіцистичності. Сюжетну канву твору складає подорож по Гарцу, гірському району в середній і Німеччині, але справжнім центром твору є сам поет, його думки й реакції на явища дійсності, почуття і переживання. Саме вони й визначають зміст твору, надають йому яскраво вираженого лірично-публіцистичного характеру.

Дещо осторонь стоїть у “Подорожніх картинах” твір “Ідеї. Книга Le Grand” (1827), який, власне, не є “подорожного картиною”, якщо не розуміти її метафорично, як подорож у часі, в дитинство та юність автора і водночас у недавню історію Європи. В цьому творі Гейне ніби поставив за мету продемонструвати всю силу й багатство своєї романтичної фантазії, масштаби й розмаїття свого внутрішнього світу. “Книга наробить багато галасу, – писав він в одному з листів, – і не тому, що в ній багато скандального й особистого, а тому, що там висловлені ідеї, якими цікавиться весь світ. Наполеон і Французька революція зображені в ній на весь зріст”. “Книга Le Grand” була викликом режиму Реставрації, в ній ставиться питання: під знаком яких ідей буде розвиватися історія? І дається на нього недвозначна відповідь: під знаком ідей, які надихали Le Grand’a, барабанщика французької революційної і наполеонівської армій.

За формою цей твір є ліричним монологом, зверненим до Евеліни, яка є образом-символом нерозділеного кохання поета. Така форма дозволяла Гейне висловити філософсько-історичні й політичні ідеї в потоці спогадів та сповідей і тим самим дещо пом’якшити чи закамуфлювати їхню викличну гостроту. Водночас це надавало названим ідеям глибоко особистісного змісту – переживання не без відтінку ліричної задушевності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Цикл “Північне море” – “КНИГА ПІСЕНЬ” ВИДАТНЕ ЯВИЩЕ НІМЕЦЬКОГО РОМАНТИЗМУ РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ § 5. “КНИГА ПІСЕНЬ” ВИДАТНЕ ЯВИЩЕ НІМЕЦЬКОГО РОМАНТИЗМУ Цикл “Північне море” Кохання відкрило шлях на широкий простір природи, у великий світ. Ця тема звучить в останньому циклі “Північне море”. Величні картини природи створюються в циклі за допомогою різноманітних тропів, фігур, фольклорних засобів, міфологічних образів. Тут поєднано різні...
  2. Цикл Гейне “Книга пісень” “Де співають – залишайся жити: злії люди не знають пісень”. Пісні кохання Генріха Гейне. “Де співають – залишайся жити: злії люди не знають пісень”, – написав якийсь великий німецький поет Генріх Гейне. Його поезією захоплювалися у Європі, Росії і Америці – багатьом людям Гейне відкрив красу німецької мови, німецької літератури...
  3. Жанр балади у творчості Генріха Гейне Німецький поет-романтик, Його твори – видатне явище світового романтизму. “Книга пісень” (1827) – поетична збірка Гейне, Куди увійшли 215 віршів, написані за перші десять років творчості. Книга складається з п’яти розділів. Найбільш відомими віршами є “Чому троянди ніби мертві”, “Коли розлучаються двоє”, “Вмирають люди і роки”, “Хотів би я слово...
  4. Мої враження від “Книги пісень” Генріха Гейне Збірка “Книга пісень” була видана в Гамбурзі в 1827 році. Це була велика книга, над якою Г. Гейне працював десять років. До збірки увійшли п’ять циклів: “Юнацькі страждання”, “Ліричне інтермецо”, “Повернення на батьківщину” та два цикли “Північне море”. Крім того, сюди були включені вірші з “Подорожі по Гарца”. Саме в...
  5. “Ліричне інтермеццо” Генріха Гейне Серцевину “Книги пісень” складає цикл “Ліричне інтермеццо”, який відзначається найбільшою сюжетно-тематичною єдністю. В ньому послідовно відтворюється вся історія кохання поета від його зародження “в чарівний місяць май” (такий зачин є традиційним в європейській поезії з часів трубадурів та Петрарки) і до її драматичної розв’язки – виходу коханої заміж за іншого...
  6. Світ природи у творах Генріха Гейне Серед радощів життя лише три були найважливішими у Творчості і житті попа Генріха Гейне – Кохання, Німеччина і Природа. І хоча у цьому ряду Природа названа останньою, вона незмінно присутня в усіх поетичних творах Гейне. Поет любить дерева, їхню горду красу. Кожне дерево для нього – не просто краса, а...
  7. “Красою душу напою (за творчістю Адама Міцкевича та Генріха Гейне)” Що може бути більш важливим для будь-якого поета, ніж краса? Поезія тому й існує, радуючи всіх своїх шанувальників, що вона складається в рими, приносить задоволення своєю складністю, витонченістю, переконує в тому, що її автори – це справжні майстри слова. Особисто я вважаю, що найкрасивіше в літературі – це поезія. Поети...
  8. “Спорідненість душ Генріха Гейне та Лесі Українки” Німецький поет Генріх Гейне та українська поетеса Леся Українка є глибоко національними поетами, кожен з яких відчував сильну приналежність до власного народу. Підтвердженням цього є характерний рядок поета, що перекладається з німецької як “я німецький поет” і псевдонім української поетеси, який красномовно говорить сам за себе. Завдяки спорідненості душі та...
  9. Неприховане обличчя Німеччини в “Дорожніх картинах” Генріха Гейне Німецький поет і прозаїк Генріх Гейне створив новаторську ліро-філософську прозу “Дорожні картини”, що мала великий вплив на світову есеїстику і художньо-документальні жанри. Перша частина “Дорожніх картин” – “Подорож на Гарц” (1824). “Подорож на Гарц” є розвитком і доповненням “Книги пісень” – книги про почуття і думки. За змістом “Подорож на...
  10. “Роздуми про роль природи у житті людини” за творчістю Генріха Гейне Досить багато наших сучасників замислюються над такими важливими питаннями, як роль природи у нашому житті та актуальність єдності людства і природи. Особисто я вважаю, що ці питання треба розглядати як гармонічні стосунки між могутньою та всевладною стихією та органічної, але невеликої частки природи, що зветься людиною. Протягом багатьох віків поети...
  11. “Хотів би я в слово єдине. За мотивами лірики Генріха Гейне” Як всім нам добре відомо, всі письменники, творили в рамках жанру романтизм, на перший план ставили своє ставлення до світу, своє сприйняття реальності. Цих людей не цікавило, що відбувається навколо, вони повністю відкидали раціоналізм, який намагався знайти в житті якусь логіку і передував романтизму. З урахуванням всього цього немає нічого...
  12. Твір на тему фольклорні мотиви в поезії Генріха Гейне У багатьох віршах є характерна гейневская іронічна кінцівка; часто вона подібна до вибуху, що скидає читача із блакитного тумана романтичних мрій у прозаїчну реальність: Невже не сказав ти Їй про страсті беззавітної? И в очах її невже Не прочитав любові відповідної? Невже не побачив Глиб душі її в очах ти?...
  13. Життя та творча доля Генріха Гейне Поштовхом до еміграції була звістка про Липневу революцію у Франції, яка вселяла надію на справедливість. “Це були сонячні промені, загорнуті в газетний папір”, – говорив поет.) 2. Участь у літературно-громадських подіях. (Розчарування через перебіг/ подій революції. Широке коло друзів-митців: О. Бальзак, Жорж Санд, П. Ж. Беранже, О. Дюма, Г. К....
  14. Атта Троль – головний персонаж сатиричної поеми Генріха Гейне “Атта Троль” В образі А. Т. використані мотиви і прийоми так званого тваринного епосу. А. Т. – Ведмідь, чиї погляди на життя, звички і висловлювання відображають літературну і політичну полеміку, що мала місце в Німеччині і частково у Франції в 40-і роки минулого століття. А. Т. спіймали разом зі своєю ведмедицею Мумм,...
  15. Відповіді до теми: творчість Г. Гейне 1. Згадайте вірш Гейне “Мені згадавсь зловісний сон…” із циклу “Страждання юнос­ті” (“Книга пісень”). Чи можна назвати опис сна засобом, характерним для ро­мантичних творів? Так, поети-романтики трактували сон як перехід до іншої реальності, яка ві­щує певні події реального життя. “Сон” використовувати і Гейне, і Міцкевич, і Пушкін. 2. У якому...
  16. Гейне в еміграції – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – НІМЕЦЬКИЙ ПОЕТ-РОМАНТИК РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ § 4. ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – НІМЕЦЬКИЙ ПОЕТ-РОМАНТИК Гейне в еміграції У травні 1831 року, захоплений подіями липневої революції у Франції, Гейне виїхав із Німеччини, і, як виявилось, назавжди. Ще в юностіГейне цікавився французькою культурою. Тепер він мав змогу стати своєрідним посередником між двома культурами: французькою й німецькою....
  17. Фольклорні витоки в поезії Г. Гейне “Не знаю, що стало зо мною…” Генріх Гейне в своїй творчості неодноразово звертався до фольклору. Збірка поезій “Книга пісень” за своїм звучанням дійсно нагадує народні пісні. Вірш “Не знаю, що стало зо мною…” входить до циклу “Знову на Батьківщині”. Щоб показати любовні муки ліричного героя автор використав узагальнено-романтичні образи. Насамперед це легендарна красуня Лорелей. Її образ...
  18. “Красою душу напої…” (роздум про роль природи в житті людини за творчістю Г. Гейне та А. Міцкевича ) Творчість відомих поетів XIX століття Генріха Гейне та Адама Міцкевича добре відома багатьом поколінням любите лий поезії. Твори цих поетів возносяться до літературного напряму романтизму та вплинули на творчість багатьох інших поетів тієї епохи. Наприклад, романтизм був завжди присутній у віршах видатного російського поета О. Пушкіна, який товаришував з А....
  19. Ліричний герой “Книги пісень” Г. Гейне Злам XVІІІ–XІX ст. позначився появою нового літературного напряму – ро­мантизму. Він приніс із собою і нового героя: мрійника, ідеаліста, що переживає тяжке розчарування, самотнього мандрівника, вигнанця. Романтичний герой зда­тен на глибокі почуття, душевні поривання, палкі пристрасті. Всі ці риси нового героя знайшли яскраве втілення у поезіях німецького романтика Г. Гейне....
  20. Юність короля Генріха ІV і Зрілість короля Генріха ІV характеристика образа Генріха ІV Генріх ІV – центральний герой дилогії. Історичний Генріх – син Антуана Бурбона, з 1562 р. король Наваррский – очолював під час релігійних воєн партію гугенотів. Герой Генріха Манна, що залишив по собі пам’ять як справедливий, добрий король, важливий для автора і як активний борець і діяч, гуманіст на коні й...
Цикл “Північне море” Генріха Гейне
«
»