Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Чому Катерина – “промінь світла в темному царстві”? (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”.)

Чому Катерина – “промінь світла в темному царстві”? (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”.)

П’єса “Гроза” стала переломним моментом у Творчості А. Н. Островського. У ній письменник проаналізував реальний стан того патріархального миру, що він з такою любов’ю й надією оспівував у попередніх п’єсах. Передові сучасники Н. А. Островського, і насамперед Н. А. Добролюбов, побачили в ній всю народну Росію на переломі, на порозі нової історичної епохи. Островський як художник є глибоким реалістом

Створюючи свої добутки, він керувався принципом, що “драматичні добутки є не що інше, як драматизированная життя”. Може бути,

тому герої його п’єс нам частенько когось нагадують: і Кабаниха, і Дикої, і Тихін, і Борис… Тільки от катерины зустрічаються не так часто! Добролюбов назвав Катерину “променем світла в темному царстві”.

“Темним царством” він уважав мир безглуздого самодурства й страждань “наших молодші братії”, “мир затаєної, що тихо зітхає вболівай”, мир, де “зовнішня покірність і тупе, зосереджене горе, що доходить до доконаного ідіотства й плачевнейшего знеособлення”, сполучаються з “рабською хитрістю, гнуснейшим обманом, бессовестнейшим віроломством”. Дія п’єси відбувається

в місті Калинове, на березі Волги. І це дуже важливо, що Катерина з’явилася не звідкись ззовні, а сформувалася в калиновских умовах. Саме в душі жінки зі звичайного російського міста народжується нове відношення до миру, нове почуття, ще неясне самій героїні

“Щось із мною недобре робиться, чудо якесь!.. Щось у мені таке незвичайне. Точно я знову жити починаю, або… уже й не знаю”. Це. почуття, що прокидається, особистості. В особі героїні воно природно приймає не форму цивільного протесту (це було б неправдоподібно, з огляду на поняття й спосіб життя купецької дружини), а форму любові. Любов і воля неподільно зливаються в неї свідомості

Прагнення до волі, що оселилося в її душі, Катерина сприймає як щось згубне, суперечне її власним, цілком патріархальним поданням про життя. Протест Катерины також іде врозріз із її ідеальним поданням про моральність, і в цьому її трагедія. Ми знайомимося з Катериной у той момент, коли в її серце вже зародилася любов до Бориса, але вона ще запекло намагається зберегти добрі відносини зі своїм чоловіком

Ми поки не знаємо Катерину, але вже співчуваємо їй, тому що діалог між її чоловіком і свекрухою змушує нас содрогаться від жаху. Тихін виглядає зовсім безхарактерним, хоча й не злим, що не сміє нічого сказати, а вуж тим більше зробити, всупереч матері. Кабаниха ж робить враження абсолютно темної, злої, деспотичної жінки

Ми відразу ж можемо уявити собі положення Катерины в цьому сімействі. Кабаниха лає сина за те, що дружина його не боїться. відповідає їй зовсім правильно, тільки якось непевно (так непевно, що ми не чекаємо від нього захисту для Катерины): “Так навіщо ж їй боятися? З мене й того досить, що вона мене любить”.

Ця репліка викликає просто вибух гніву в його матері: “Як навіщо боятися? Як навіщо боятися? Дати рехнулся, чи що? Тебе не стане боятися, мене й поготів: який же це порядок-те в будинку буде!” Тихін не суперечить, і тут він виглядає настільки жалюгідним і незначним, що ми розуміємо: він не так нешкідливий, як здається, тому що мовчазно підтримує мати в неї самодурстві

Катерина терпить, але це не те терпіння, що закінчується звичкою. Ні, у кожній її стриманій репліці відчувається така сила характеру, що ми розуміємо: Катерина ніколи не упокориться з образами й не звикне до свого положення – рано або пізно вона вирветься з нього. Вона ніколи не скаржиться, але свекруха почуває в ній щось незрозуміле й вороже. Видимо, тому вона всіма силами намагається нацькувати сина на дружину. І Тихін покірно карає Катерине, щоб вона без нього “у вікна очей не витріщала” і “на молодих хлопців не заглядалася”.

Він прекрасно знає, що його дружина не з тих, хто “у вікна ока витріщає”, бачить, що ображає її цими словами, але стану її до кінця зрозуміти не може. Він також не в силах осягти її несподіваного щиросердечного пориву, коли вона притискається до нього й пестить його. Він начебто мимо вух пропускає її слова-голосіння: “Ах, лихо моя, лихо!.. Куди мені, бідної, дітися! За кого мені вхопитися? Панотці мої, гину я!” Ні, за Тихона не вхопишся

У нього одна радість – зникнути з материнських очей і де-небудь не стороні зрадитися розгульного життя. Очевидно, що він надходить так щораз, коли є можливість, і при цьому совість його не мучить, на відміну від Катерины, що навіть думка про іншого чоловіка вважає тяжким гріхом. Ще нічого не було, а вона вже угрызается, просить чоловіка взяти з її яку-небудь страшну клятву: “…щоб не сміла я без тебе ні в якому разі не говорити ні з ким чужим, не бачитися, щоб і думати я не сміла ні про кого іншому, крім тебе”. Цікаво, що клятва ця нагадує наставляння самого Тихона про те, щоб вона “на молодих хлопців не заглядалася”, але ті слова образливі, тому що в них утримується ні на чому не заснована підозра, а тут Катерина почуває свою провину

Інша справа – Варвара, що радить Катерине приховувати свою любов до Бориса: “А по-моєму – роби що хочеш, тільки б шито так крите було”. Але вона не почуває характеру Катерины: ” Обманювати-Те я не вмію, сховати-те нічого не можу”. У п’єсі немає жодного людини, здатного зрозуміти, що діється в душі цієї жінки. Неможливо представити, щоб кому-небудь із них, як Катерине, спало на думку задуматися, “отчого люди не літають так, як птаха?

” Ніхто з них ніколи не захоче “розбігтися, підняти руки й полетіти”. Борис, якому пощастило бути улюбленим такою жінкою, теж безкрилий. Він міг би стати її рятівником, адже вона, довідавшись, що він їде в Сибір, просить забрати неї із собою. Але Борис матеріально залежить від свого дядька Дикого, мало чим відрізняється від Кабанихи. Дикої й Кабаниха зговорилися відправити його в Сибір і ніколи не дадуть йому взяти із собою Катерину.

Борис не коштує Катерины, що і полюбила-те його від безвихідності. Найбільше він боїться здатися своєму дядькові нешанобливим і втратитися спадщини. Може бути, його варто зрозуміти – адже він піклується про свою сестру, намагається для неї, – але наші симпатії цілком і повністю на стороні Катерины, тільки вона викликає наш жаль

Зустрінься їй інша людина, її доля зложилася б по-іншому, у цьому можна бути впевненим: Катерина використовувала б свій шанс. Добролюбов пише: “Але в тім-раз у раз, що середовище, підпорядковане силі Диких і Кабановых, робить звичайно Тихонов і Борисов, нездатних устати й прийняти свою людську природу, навіть при зіткненні з такими характерами, як Катерина”. Смерть стає для Катерины рятуванням. Чи був це протест? Можна розуміти й так, але, скоріше, це – розпачливе прагнення вирватися з “темного царства”, що давило й душили її самобутню особистість

Протест повинен був виникнути в читачів і глядачів п’єси, яким випливало, на думку Добролюбова, задатися питанням: “Але адже є ж який-небудь вихід із цього мороку?” Сам Добролюбов пропонує нам оглянутися навколо себе й звернути “свої вимоги до самого життя, так в’януло й одноманітно плететься навколо нас”. У п’єсі Островського цю спробу могла зробити тільки Катерина, і за це ми й називаємо її “променем світла в темному царстві”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Скорочено “Промінь світла в темному царстві” Добролюбова Стаття присвячена драмі Островського “Гроза” На початку статті Добролюбов пише про те, що “Островський має глибоке розуміння російського життя”. Далі він піддає аналізу статті про Островського інших критиків, пише про те, що в них “відсутній прямий погляд на речі”. Потім Добролюбов порівнює “Грозу” із драматичними канонами: “Предметом драми неодмінно повинне...
  2. “Промінь світла” і “темне царство” у п’єсі “Гроза” П’єса А. Н. Островського “Гроза” була написана в 1859 р. У цей час російське суспільство задавалося питанням про подальший шлях розвитку Росії. Слов’янофіли й західники запекло сперечалися про те, що краще: патріархальність (самодержавство, народності, православ’я) або орієнтація на цінності Західної Європи. Автор “Грози”, як відомо, був слов’янофілом. Однак даний Твір...
  3. Катерина Н. С. Лєскова в оповіданні “Леді Макбет Мценского повіту” і Катерина А. Н. Островського в п’єсі “Гроза” 1. Катерина Ізмайлова й Катерина Кабанова – купецькі дружини. 2. Образ Катерини Ізмайловій. 3. Образ Катерини Кабановой. 4. Подібність і відмінності героїнь. А. Н. Островський у своїх добутках зображував життя російського купецтва Завдяки цим добуткам ми замислюємося про те, наскільки трагичной могла бути життя жінки в атмосфері патріархального купецького середовища....
  4. Катерина в драмі “Гроза” Катерина в драмі “Гроза” Твір по драмі А. Н. Островського “Гроза” Катерина головний персонаж драми Островського “Гроза”. Основна ідея добутку конфлікт цієї дівчини з “темним царством”, царством самодурів, деспотів і невігласів. Довідатися, чому виник цей конфлікт і чому кінець драми такий трагичный, можна, заглянувши в душу Катерины, зрозумівши її подання...
  5. У чому подвійний зміст заголовка драми А. Н. Островського “Гроза”? У п’єсах Островського відбилася, немов у дзеркалі, все життя російського купецтва. Драма “Гроза” показує читачеві достовірну картину трагедії, яку можна вважати зовсім повсякденним явищем для купецького середовища. Побут і вдачі російського купецтва були здатні довести людину до моральної й фізичної загибелі, і Островський у своїх добутках показує всі жахливі у...
  6. МАЙСТЕРНІСТЬ МОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ДРАМІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” В 1845 році Островський працював у Московському комерційному суді канцелярським чиновником стола “для справ словесної розправи”. Перед ним розкривався цілий мир драматичних конфліктів, звучало все різноголосе багатство живої великоросійської мови. Доводилося вгадувати характер людини по його мовному складі, по особливостях інтонації. Виховувався й вигострювався талант майбутнього майстра мовної характеристики персонажів...
  7. Образ Катерины, його ідейний зміст у драмі А. Н. Островського “Гроза” Існує версія, що Островський створював ” Гро-Зу”, будучи закоханий у замужню акторку Малого теат-ра Любу Косицкую. Саме для неї він писав свою Ка-Терину, саме вона її й зіграла. Однак акторка не відповіла на полум’яну любов письменника – вона любила іншого, котрий пізніше довів неї до вбогості й ранньої смерті. Але...
  8. Щиросердечна драма Катерины (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Характер складається в здатності діяти по принципах. А. Н. Островський написав багато п’єс із життя купецтва. Вони настільки правдиві і ярки, що Добролюбов назвав їх “п’єсами життя”. У цих добутках життя купецтва описується як мир затаєної, що тихо зітхає вболівай, мир тупого, ниючого болю, мир тюремного гробового мовчання А якщо...
  9. Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п’єс, з яких найбільш відомі такі, як “Безприданниця”, “Пізня любов”, “Ліс”, “На всякого мудреця досить простоти”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто...
  10. ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО А. Н. Островського, автора численних п’єс про купецтво, по праву вважають “співаком купецького побуту” і батьком російського національного театру. Він створив близько 60 п’єс, найвідомішими з яких є “Безприданниця”, “Ліс”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто інші. Самим яскравим і рішучим, за словами А....
  11. МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) Олександр Миколайович Островський найбільший драматург минулого сторіччя. Його знамениті п’єси й донині входять у репертуар багатьох театрів Росії. “Він почав незвичайно,” писав про нього И. С. Тургенєв. Після того, як Островський прочитав свою першу п’єсу “Картина сімейного щастя”, його відразу ж охрестили,...
  12. “Гроза” А. Н. Островського – драма або трагедія? “… Мир затаєної, тихої скорботи, що зітхає,” зображує драматург, втілюючи його події й характери в образах персонажів драми “Гроза”, і очевидно, що слова Н. Добролюбова допомагають точніше дати жанрове визначення добутку. “… Мир тупого, ниючого болю, мир тюремної, гробової безмовності…” – але цілий мир, а не фрагмент його, – мир,...
  13. Скорочено драми Гроза Островського А. Н ГРОЗА Драма в п’яти діях Дія перше Суспільний сад на березі Волги. Сидячи на ослоні, міщанин Кулигин захоплюється Волгою. Що прогулюються Кудряш і Шапкин, почувши, як купець Дикої лає свого племінника, обговорюють це. Кудряш співчуває Борисові Григоровичу, уважає, що Дикого потрібно як варто налякати, щоб не знущався з людей. Шапкин...
  14. Російське купецтво в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” На мій погляд, п’єса А. Н. Островського “Гроза” становить особливий інтерес для читачів, тому що в ній описується не тільки міжособистісний конфлікт, але й дається досить повна характеристика російського купецтва середини XIX століття. Для того, щоб зрозуміти життя суспільства, описаного в добутку, треба, звичайно, проаналізувати характери деяких діючих осіб. Марфа...
  15. На чиїй стороні драматург? (по п’єсі Островського “Гроза”) П’єса А. Н. Островського “Гроза” була написана за матеріалами поїздки автора в 1856 році по Волзі. Драматург задумав написати цикл п’єс про провинциальном купецтво, що повинен був би називатися “Ночі на Волзі”. Але, до зжалению, весь задум так і не був здійснений В 1859 році була написана перша драма із...
  16. Символіка в п’єсі О. М. Островського “Гроза” Для творів реалістичного напряму характерне наділення предметів або явищ символічним сенсом. Першим цей прийом використав О. С. Грибоєдов у комедії “Лихо з розуму”, і це стало ще одним принципом реалізму. О. М. Островський продовжує традицію Грибоєдова і начає важливим для героїв глуздом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в...
  17. Зіткнення старого й нового (по драмі А. Н. Островського “Гроза”) Відкривається завіса. Погляду глядача представляється високий берег Волги, міський сад, що гуляють жителі чарівного містечка Калинова. Краса пейзажу вызы-вает поетичний захват Кулигина й дивно гар-монирует із привільною російською народною піснею. Не-Спішно тече розмова міських обивателів, у кото-ром уже злегка відкривається схована від посторон-його погляду життя Калинова. Талановитий механік-самоучка Кулигин називає...
  18. Сенс назви п’єси О. М. Островського “Гроза” З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище – купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського...
  19. КАТЕРИНА В КОЛІ ГЕРОЇВ П’ЄСИ “ГРОЗА” А. Н. Островський у п’єсі “Гроза” поділив людей на дві катего-рии. Одні гнобителі “темного царства”, інші забиті ними люди. Почну із гнобителів. Вони теж дуже різні люди й по-різному ставляться до ближнього. Дикої людина грубий, неосвічений і жадібний. Про нього говорять: “Уж такого-те ругателя, як у нас Савел Прокофьич, пошукати...
  20. Образ Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Задум “Грози” виник під час поїздки Островського по Волзі ( 1856-1857), але написана драма лише в 1859 році. “Гроза”, – писав Добролюбов, – без сумніву, саме вирішительное твір Островського”. Ця оценка не втратила своєї сили й дотепер. Серед усього написаного Островським “Гроза” є, безсумнівно, кращим произведенням, вершиною його творчості. Це...
Чому Катерина – “промінь світла в темному царстві”? (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”.)
«
»