Чим мені цікавий образ Марко Поло
Марко було 15 років, коли з далекої тривалої мандрівки повернувся у Венецію його батько Ніколо й дядько Матео – богатые купці. Вони побували в Криму, на Середній Волзі, у Самарканді й Бухарі, у Монголії. За їхніми словами, Монгольська імперія простягнулася від Дунаю до берегів Тихого океану.
Навіть Китай був під владою монгольського хана Хубилая. Брати Поло розповіли ханові у своїй далекій батьківщині й про християнську віру. Оповідання так вплинули на хана Хубилая, що він просив їх по поверненню в Європу передати привіт татові римському.
Старий хан Хубилай прийняв сім’ю Поло щиро. Марко пощастило дуже незабаром завоювати довіру могутнього правителя. Він так сподобався Хубилаю, що йому дозволили їздити по своїх
“Слухай, Марко! – зненацька запропонуй Рустичано, – а що якщо я все це запишу й ми зробимо книгу про Китай і інші землі Сходу?”. Марко Поло погодився. Удвох вони видали дорожні записки, які відразу ж принесли мандрівникові європейську славу. Уперше в європейській історії відносин зі Сходом стали відомі деталі з життя загадкової батьківщини пряностей, шовку й порцеляни.
Зрештою, у Європі довідалися, що далеко на Сході існують багаті багатолюдні міста, використовуються паперові гроші, у будинках є опалення, а паливом служить чорний камінь (так Марко Поло назвав вугілля). Люди там їздять по зручних дорогах і плавають на кораблях. Великий хан править численним народом, характер і звичаї якого зовсім не схожі на європейські, а міць імперії забезпечують продумана організація й суворе керування. Записки Марко Поло викликали в європейців шок. Але одночасно були сприйняті як виклик. Чому? Так тому, що доводилося визнати, що, незважаючи на переваги християнської релігії перед всіма іншими, європейський спосіб життя не єдино можливий.
Марко Поло відкрив для європейців казкові багатства Сходу, про які колись вони мали невелике подання, та й то не безпосередньо, а від арабів, посередників у торгівлі. Тепер же відкривалася перспектива налагодити прямі торговельні відносини з неймовірно багатими східними правителями й виграти суперництво з мусульманами, які в певний момент стали традиційними ворогами християнства