Болдинская осінь Пушкінського життя
В 1830 році Пушкін приїхав у Болдіно, щоб увійти у володіння маєтком. Але тут поетові довелося пробути не місяць, як він планував, а цілих три, тому що почалася епідемія холери. І це змушене перебування в Болдіні було відзначено небувалим зльотом Творчості. Тут Пушкін закінчив “Євгенія Онєгіна”, написав “Повісті Белкина”, “Історію села Горюхина”, “Маленькі трагедії”, народно-ліричну драму “Русалка”, поему “Будиночок у Коломне”, “Казку про попа й працівника його Балді” і кілька чудесних ліричних віршів.
У
Пушкін, затверджуючи людську особистість, відстоюючи її права й достоїнство, показує своїх героїв у боротьбі з ненависної ним середовищем, у їхньому протесті. Він звеличує любов як дорогоцінне почуття, що перевершує матеріальні багатства й переборює на своєму шляху самі важкі перешкоди.
У цей час Пушкін думає про Майбутнє, йому хочеться особистої незалежності й простих людських радостей, але його млоять і похмурі передчуття. Пушкіна вдається у відчай від жорстокості російської дійсності,
Уряд не пропускав нагоди нагадати поетові про свою недовіру. Журнали пишуть про занепад таланта поета: публікується фейлетон, у якому затверджувалося, що Пушкін “у своїх творах не виявив ні однієї високої думки, жодного піднесеного почуття, ні однієї корисної істини…” Поета обвинувачують навіть у наслідуванні, називають його “великою людиною на малі справи”.
Пушкін не зміг змовчати, він намагається відповідати нахабним наклепникам, але боротьба занадто нерівна. Переживання поета визначаються його самітністю, глибокими образами на правлячі кола, цькуванням з боку світського суспільства, нерозв’язними соціальними протиріччями й несправдженими очікуваннями.
У пушкінському вірші “Біси” відчувається розгубленість і тривога, що охопила поета. В “Елегії” Пушкін підбиває підсумок прожитого життя: отут теж гіркота, зневіра, сум, щиросердечна смута й безрадісні передчуття:
Мій шлях сумовитий.
Обіцяє мені праця й горе
Прийдешнього хвилюється море, що.
Але закінчується вірш не думкою про безнадійність і безвихідність життя, а мудрим і проясненим її прийняттям:
Але не хочу, про други, умирати,
Я жити хочу, щоб мислити й страждати…
Віддаючи честь національним заслугам дворянства, що прийшло в занепад і розорився, Пушкін продовжує бичувати святенництво, казнокрадство, підлість вельможної знаті, нової кар’єристичної аристократії (“На видужання Лукулла”). Гостро відчуваючи непроникну імлу своєї епохи й суперечливість положення людини, що ненавидить придворні сфери, але змушеного в них обертатися, поет рветься до волі (“Не дай мені бог збожеволіти”, “Пора, мій друг, пора!”), до життя, повній радості. Пушкіна мислить і почуває себе представником простого народу.
В “Повістях Белкина” Пушкін розкрив залежність почуттів, психології й мовленню героїв від обставин життя: людина думає, говорить і надходить так, як його виховало те середовище, у якій він перебував. В “Повістях…” відображені військово-офіцерські вдачі (“Постріл”), чиновницький і аристократичний побут (“Станційний доглядач”), поместно-садибний уклад (“Заметіль”, ” Панянка-Селянка”). Але сам поет іронічно ставиться до своїх романтичних сюжетів і послідовно виявляє дійсні причини вчинків героїв.
Пушкін, затверджуючи в “Повістях Белкина” реалізм, бореться за правдиву, тверезу, самобутню вітчизняну прозу, реалістично переосмислює й навіть пародіює сюжетні штампи сентиментально-романтичної літератури. Він уміло об’єднав парадоксальну сюжетну анекдотичність із життєвою правдою й багатством думки, максимальну лаконічність із глибиною психологічного зображення. “Повести…” перейняті гумором і іронією, що часто переходять у сатиру, вони полемічні й пародійні стосовно “сумовитого” романтизму.
У Болдіно Пушкін розвиває реалістичні принципи своєї творчості. Сюжетно-тематичною основою “Маленьких трагедій” послужили його враження й переживання, роздуми про сучасне життя, що здобували усе більше ідейно-моральний, філолофсько-психологічний характер, і літературні традиції. Діючі особи – люди з великою пристрастю, величезною волею й видатним розумом. В “Маленьких трагедіях” головні діючі персонажі з’являються в момент найбільшої напруги їхніх духовних сил. Ця напруга продиктована поворотами, переломними моментами в історії, які відбиваються в долі героїв. Головна мета “Маленьких трагедій” – не докладне й всебічне зображення персонажів, а художньо концентроване втілення проблем і ідей.
У Болдинскую осінь небувалої ідейно-художньої висоти досягає, не тільки лірика Пушкіна, але й проза, і драматургія поета.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)