Білогірська міцність у повісті “Капітанська дочка”
Гринев одержав виховання в сім’ї відставного військового й сам став офіцером. Петруша м’який і совісний юнак, виконаний самих райдужних мріянь. Для нього верх людського благополуччя служба у гвардії. Однак сама ясизнь розсіює його ілюзії. Після карткового програшу Зурину Гринев випробовує сором. зустріч, Що Пішла незабаром,-з вожатим показує, що Петруша гарна людина. Незважаючи на вмовляння Савельича, Гринев дарує вожатому заячий тулупчик зі свого плеча. Служба в Білогірській міцності виявилася необтяжливої, Петруша закохується в дочку
Своїми віршованими пробами Петруша ділиться з Олексієм Швабриным молодим офіцером, засланим у міцність за участь у дуелі. Виявляється, Швабрин теж був закоханий у Машу, але одержав відмову. Швабрин намагається очорнити дівчину в очах Гринева, і той викликає його на дуель. Петруша одержує від свого колишнього друга легку рану. Але навіть і після цього Швабрин продовжує заздрити Гриневу, адже Маша і її батьки дбайливо доглядають за пораненим юнаком. Однак незабаром Швабрин одержує можливість помститися. Пугачов кликав всіх бажаючих приєднатися
Гринев, якого Пугачов пам’ятає по зустрічі в шляху, розповідає самозванцеві правду про свою кохану, сподіваючись на полегкість із боку проводиря. Цей психологічний бій Гринев виграє, рятуючи себе й Машу. Два офіцери російської армії Петро Гринев і Олексій Швабрин поводяться зовсім по-різному: перший треба законам офіцерської честі й зберігає вірність військовій присязі, другий з легкістю стає зрадником. Гринев і Швабрин носії двох принципово різних мировоззрений. Саме такими їх зображує автор повести ” Капітанська дочка “.
Головний герой повести Петро Андрійович Гринев з дитинства виховувався в обстановці високої життєвої моральності. Йому було з кого брати приклад. Пушкіна вустами Савельича на перших сторінках повести знайомить читачів з моральними установками роду Гриневых: Здається, ні панотець, ні дідусь п’яницями не бували; про матінку й говорити нема чого… Такими словами виховує старий слуга свого підопічного Петра Гринева, що вперше напився й поводився неприглядно.
Перший раз Петро Гринев надійшов по честі, повернувши картковий борг, хоча в тій ситуації Савельич намагався його вмовити ухилитися від розрахунку. Але шляхетність узяла гору.
Людина честі, по-моєму, завжди добра й безкорисливий у спілкуванні з іншими. Наприклад, Петро Гринев, незважаючи на невдоволення Савельича, віддячив бурлаку за послугу, подарувавши йому заячий кожух. Його вчинок у майбутньому врятував їм обом життя. Цей епізод як би говорить, що людини, що живе по честі, сама доля зберігає. Але, звичайно, справа не в долі, а просто на землі більше людей, які пам’ятають добро, ніж зло, виходить, у людини шляхетного більше шансів на життєве щастя.
Моральні випробування очікували Гринева й у міцності, де він служив. Офіцер Швабрин перешкоджає любові Гринева до Маші Миронової, плете інтриги. Зрештою справа доходить до двобою. Швабрин повна протилежність Гринева. Він людина корисливий і неблагородний. Це проявляється у всім. Навіть під час двобою він не погнушался скористатися для нанесення удару безчесною ситуацією. Доля в майбутньому також пред’явить йому рахунок за його життєву позицію, але зовсім інший, ніж Гриневу. Швабрин примкне до Пугачова, і його засудять як предали присягу офіцера. На прикладі Швабрина автор хоче показати, що зовнішня культура мало впливає на становлення характеру людини. Адже Швабрин був образованнее Гринева. Читав французькі романи, вірші. Був розумним співрозмовником. Він навіть навернув Гринева до читання. Видимо, що вирішує значення має те, у якій сім’ї виховувалася людина. Під час пугачевского бунту особливо яскраво виявилися моральні якості одних героїв повісті й низькість почуттів інших. Ми довідалися, що капітан Миронов і його дружина віддали перевагу смерті, але не здалися на милість повсталих. Так само надійшов і Петро Гринев, але був помилуваний Пугачовим. Мені здається, автор дав зрозуміти читачеві, що Пугачов виявив великодушність відносно молодого офіцера не тільки з почуття подяки за стару послугу. Він рівною мірою, як мені здалося, оцінив у Гриневе людини честі. Сам проводир народного повстання ставив перед собою шляхетні цілі, тому не був далекий поняттям честі. Більше того, Гринев і Маша завдяки Пугачову навіки знайшли один одного.
Швабрин і тут виявився неспроможний у здійсненні своїх корисливих планів. Пугачов не тільки не підтримав Швабрина, але і явно дав йому зрозуміти, що той безчесний і тому Гриневу не конкурент.
Моральність Гринева вплинула навіть на самого Пугачова. Отаман розповів офіцерові казку, почуту їм від старої калмички, у якій Мова йшла про те, що краще один раз напитися свіжої крові, чим-триста років харчуватися падлом. Звичайно, казковий орел і ворон сперечалися в цей момент, вирішуючи чисто людську проблему. Пугачов явно віддавав перевагу орлові, що харчується кров’ю. Але Гринев сміло відповів отаманові: Вигадлива… Але жити вбивством і розбоєм виходить, по мені, клювати мертвечину. Пугачов після такої відповіді Гринева поринув у глибокі міркування. Стало бути, у глибині душі Пугачов мав шляхетні коріння.
Цікавий фінал повести. Здавалося б, зв’язок із заколотним отаманом стане для Гринева фатальний. Його дійсно заарештовують по доносі. Йому загрожує страта, але Гринев вирішує з міркувань честі не називати ім’я своєї коханої. Якби він розповів всю правду про Машу, заради порятунку якої він, властиво, і опинився в такій ситуації, то його б напевно виправдали. Але в самий останній момент справедливість восторжествувала. Махаючи сама звертається із проханням про помилування Гринева до дами, наближеної до імператриці. Дама вірить бідній дівчині на слово. Цей факт говорить про те, що в суспільстві, де більшість людей живуть по честі, справедливості завжди легше восторжествувати. Дама виявляється самою імператрицею, і доля коханого Маші вирішується в кращу сторону
(2 votes, average: 4.50 out of 5)