Гринев і Швабрин (по повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”)

Того, хто не страшиться смерті.

Жан-Жак Руссо

Прагнете завжди виконати

Свій борг, і

Людство

Виправдає вас навіть там,

Де ви зазнаєте невдачі

Джефферсон

Повість А. С. Пушкіна ” Капітанська дочка ” розповідає про історичні події кінця 18 століття. Росія охоплена пугачевским повстанням. Але головне для автора не просто розповісти про цю подію, але й показати, як поводяться люди, що потрапили у важку ситуацію. Не випадково Пушкін вибирає епіграфом повести відоме прислів’я: “Бережи честь змолоду”. Хтось із

героїв повести все життя треба цим словам, і вибирає смерть замість зрадництва, а хтось готовий пожертвувати ідеалами й принципами заради порятунку власного життя. Головні герої, навколо яких будується сюжет повести – Гринев і Швабрин. Простеживши за їхніми долями, ми зможемо зрозуміти, що таке честь офіцера, людське достоїнство.

Повість написана від імені Петруши Гринева. З першого розділу ми довідаємося про його життя до приїзду в Білогірську міцність. Виховання Петруши було довірено гувернерові-французові й кріпакові Савельичу. “Я жив недоуком, ганяючи голубів і граючи в чехарду із двірськими

хлопчиськами”, – так розповідає воно про своє дитинство. Гринев веде життя молодого джигуна, зовсім не замислюючись про завтрашній день. Але трагічні події, що відбулися з ним у Білогірській міцності, змусили його переосмислити свій спосіб життя, знайти для себе нові цінності.

У міцності Гринев знайомиться з Олексієм Швабриным. Про його життя читач довідається лише те, що в міцність герой засланий через дуель. Швабрин розумний, можливо, він одержав гарне утворення, і має такий же перекірливий, неврівноважений характер, як і Гринев. Словом, обоє героя – джигуна-недоуки, тільки що выпорхнувшие з батьківського гнізда. Однак образ Швабрина чомусь відразу викликає читацьку антипатію. Не випадково й таке прізвище героя – Швабрин, вона дуже яскраво розкриває його характер, уміння лицемірити, змінювати своїм принципам, ідеалам.

Гринев – милий романтик, він жагуче закоханий у Машу Миронову й пише їй вірші в альбом. Реалістичний і розважливий Швабрин сміється й іронізує над своїм приятелем. Однак і він закоханий у цю же дівчину. Між героями відбувається дуель, під час якої Швабрин ледве було, не вбив свого “приятеля”. Але це лише зав’язка сюжету.

По-справжньому зрозуміти характер кожного з героїв допомагають трагічні події, пов’язані з пугачевским повстанням. Це – кульмінація повести, і кожний повинен зробити моральний вибір: що для нього важливіше – честь або безчестя.

На очах у Петруши Гринева відбувається страта добрих простих офіцерів: капітана Миронова, коменданта міцності Івана Кузьмича. Вони відмовляються присягнути Пугачову, уважаючи його злодієм і самозванцем, тому вибирають смерть. Такий учинок гідний теперішнього офіцера.

Швабрин же, злякавшись за своє життя, перейшов служити в пугачевское військо. Він думає лише про порятунок власного життя, забуваючи про те, що присягнув на вірність батьківщині, імператриці. Такий учинок недостоин виправдання, хоча інстинкт самозбереження – найдужчий у будь-якої живої істоти.

Звичайно ж, Петруше Гриневу було дуже страшно. Але він повинен був зробити вибір: присягнути Пугачову, поцілувати його руку або відправитися на шибеницю слідом за капітаном Мироновим. Гринев вибирає друге: “Але я віддав перевагу би самій лютій страті такому приниженню”. Він не може порушити заповідь: “Бережи честь змолоду”, не може, як Швабрин, змінити своїй Батьківщині, стати зрадником. Гриневу властиві такі якості, як вірність, шляхетність, відданість своїй імператриці. І доля рятує його від страшної смерті. Пугачов згадав про подарунок – заячому кожусі – і вирішив помилувати Гринева.

В іншому епізоді, коли Пугачов запрошує Петрушу до себе на бенкет, він знову пропонує йому служити у своєму війську. Але й тут Гринев гідно відстоює свої ідеали, свою офіцерську честь і готовий віддати перевагу смерть зрадництву. І тоді розбійник-самозванець починає розуміти Петрушу й навіть симпатизує йому: “Але ж він правий! Він людина честі. І не важливо, що він ще молодий, а головне, він не по-детски оцінює життя!”

Низькість Швабрина проявляється не тільки в епізоді, де він перейшов служити на сторону повсталих. Будь-якими засобами він готовий заволодіти Машею Миронової, намагаючись примусити неї вийти за нього заміж. Але для дівчини, вихованої сьогоденням росіянином офіцером, таке заміжжя рівносильне смерті. За допомогою Пугачова Гринев звільняє Машу з полону, і такий учинок характеризує його як шляхетного дворянина.

Після поразки пугачевского повстання у в’язницю попадають і Гринев, і Швабрин. Але тут знову не обійшлося без доносу. Виверткий Олексій, рятуючи своє життя, обмовляє на свого “приятеля”. Під час суду вони виявляються віч-на-віч. Але й у цьому епізоді Гринев залишився вірний своїм принципам, не упустив честі й достоїнства теперішнього офіцера.

У повісті Пушкіна щасливий кінець. Шляхетність і чесність перемагають низькість і зрадництво. Гринев був звільнений з в’язниці, у фіналі він жениться на Маші. Про долю Швабрина Пушкін не пише, але, як видно, він був страчений за участь у пугачевском бунті. Це справедливе покарання для такої незначної людини. Порівнюючи цих героїв, ми можемо судити про те, яким повинен бути теперішній офіцер. Він ніколи не втратить свого чесного ім’я, не змінить своїй Батьківщині. Саме так надходили шляхетні люди за всіх часів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Гринев і Швабрин (по повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”)