Автори творів про Мінотавра
Предмет окремої розмови (яку проблематично вести в рамках однієї статті) можуть скласти питання обізнаності кожного нового автора твору про Мінотавра з уже наявними художніми версіями цього образу, характер творчих історій цих варіацій тощо (скажімо, особливо важливе з відомих причин урахування специфіки творчих історій повісті А. ЖІда, поезії Й. Бродського). Останнє може визначати місце названих мистецьких інтерпретацій у типологічному ряду мінотавріани. Так, високо оцінюючи обговорюване нами оповідання Х. Л. Борхеса.
Спроба окреслення
За
2) частотністю реінтерпретацій у літературі й інших видах мистецтва утримує, як уже зазначалося, провідні позиції;
3) презентований у літературних творах практично всіх родів і жанрів.
4) Семантикосмислова гнучкість цього образу і надзвичайна здатність до адаптації дозволили йому впевнено ввійти до системи найновіших явищ культурносуспільного життя й подеколи стати їх символом, знаком.
За
5) потенціалом художньої валентності обговорюваний образ також має досить високі показники: успішно з’єднує характеристики образів Робінзона й Агасфера, власне Тезея (й образу героя взагалі) й Аріадни, а також Христа, Прометея і под.; здатний функціонувати в контексті “свого” міфу та самостійно (зокрема, без лабіринту), осмислюватись як складник античної доби та будь-якої іншої. Крім того, цей образ може утворювати наступні основні опозиції (амплітуда переосмислення): а) за ознакою унікальності: Мінотавр – мінотаври; б) за статтю: Мінотавр – жінкамінотавр; в) за віком: доросла істота – дитина; г) за характером: злий – добрий; г) відносно людей: ворог – друг (учитель, пророк); д) за роллю у творі: чудовисько – жертва; є) за місцем перебування: в лабіринті – в лісі (місті); є) за наявністю інтелекту /духовності: звір – розумна істота (людина), ж) за конкретністю/абстрактністю: певна істота (людина) – символ, знак, абстракція.
У такий спосіб виводимо певну структуру типів і принципів переосмислення образу Мінотавра у XX – початку XXI ст., враховуючи при цьому всі основні різнонаціональні варіанти його трактування в цей час. Глибину осягнення мінотавріани в цілому та окремих її творів зокрема (особливо філософськопсихологічних), безумовно, визначає й інтелектуальна підготовленість читача та його бажання разом з авторами міркувати про долю Людини, її здобутки і втрати, про Мінотавра – її міфічного ворога, частину її самої.
Продовження досліджень образу Мінотавра в літературі, мистецтві взагалі доцільне й сприятиме уточненню названих вище характеристик і закономірностей художніх інтерпретацій. У літературі початку XXI ст. (особливо російській) популярність цього образу значно зростає, та осягнути новаторство і все багатство гри автора XXI ст. (а в цей час ігровий момент, як відомо, посилюється, зокрема, у творах стилю фентезі) без системного типологічного вивчення досвіду мінотавріани попереднього періоду, вочевидь, неможливо. Отже, матеріал пропонованої розвідки може бути покладений в основу студій із пізнішої мінотавріани та включений до масштабніших праць із проблем функціонування традиційних структур у літературі й інших видах мистецтва.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)