Есе на тему “Автори й глядачі”

ЧиЧасто ми замислюємося над тим, скільки щиросердечних сил, скільки творчої енергії вкладають письменники, драматурги у свої добутки? А все для чого? Для того, щоб читач, глядач міг почути, побачити, відчути, зрозуміти те головне, що хотів сказати автор. Скільки геніальних добутків поставлено на театральній сцені. І досить багато людей можуть подивитися, насолодитися цим мистецтвом. Але, на жаль, далеко не все з них мають талант осягти й прийняти відкритою душею всю глибину творчого задуму їхнього творця. Так хто ж він – той талановитий глядач,

на який розраховує кожні письменники, кожні драматурги, кожний постановник?

Автор чекає від глядача не тільки уваги, але й міркувань над його утвором. Він прагне до того, щоб добуток не тільки сподобався, але й вплинуло на світогляд людини, внесло свій внесок у виховання моральності. І кожний автор боїться виставити своє дітище на суд байдужного глядача. Все це як не можна краще відображено в рядках Аристофана:

Якщо страшно вам, боїтеся, що неосвічені глядачі

Не оцінить повноваго ваших тонких, гострих думок,

Піклування залишіть! Не піклуйтеся! Страх смішний

Тут сидить народ колишній,

Книгам

кожний навчався, правду кожний розбереться

Усе – випробувані судді,

Витончені в ристаньях,

Так не бійтеся, сперечайтеся сміло,

Состязайтесь. По заслугах

Глядачі відплатять вам

Чому нам так подобається відвідувати театр, чому він вабить нас до себе знову й знову? Напевно тому, що там перед нами відкривається дивний, цікавий, складний і суперечливий, але такий захоплюючий мир страстей. Життя в театрі розвертається перед глядачем у всьому своєму різноманітті, у постійному русі й зміні. І наше завдання – не тільки побачити це життя, але й відчути її всім серцем, впустити у свою душу, зрозуміти те головне, що хотів сказати автор

Часто буває так, що, переглянувши постановку, ми не відчуваємо видимого підйому. Здається, що добуток не зробив на нас ніякого враження. Але воно залишається в наших думках, хочемо ми того чи ні. Якщо ми намагаємося добрати зміст побаченого, то через час робимо для себе важливі відкриття. І тоді ми зауважуємо нові риси й деталі не тільки в добутку, але й знаходимо, як вірно помітив И. В. Гете, нові якості в самому собі. Тому по-справжньому уважний і серйозний глядач не поспішає оцінювати те, що він побачив на сцені, по першому враженню. Він дозволяє постановці проникнути в глибину його серця, розбудити заховані там почуття й емоції, і тільки тоді зробить остаточний висновок

Разом з тим, для вірного розуміння происходящего на театральній сцені недостатньо однієї лише уваги й серйозного відношення. Неосвічена людина, навіть при всьому своєму бажанні, найчастіше не зможе по достоїнству оцінити задум авторів. Людина, що прийшла в театр, повинен мати деякий запас знань про життя. Адже правильне розуміння миру, життя, а значить і творів мистецтва, не складається під впливами якої-небудь однієї книги, однієї п’єси або одного фільму. Воно виробляється роками завдяки нашої допитливості, враженням від життя

Наші знання безпосередньо пов’язані з нашою уявою. За словами К. Г. Паустовского, сила уяви збільшується в міру росту знань. Навіть самий уважний глядач не зможе по достоїнству оцінити добуток, якщо він не має здатність викликати у свідомості яскраві образи. Виходить, без уяви ми не зможемо до кінця зрозуміти задум автора

Театр, як і будь-яке мистецтво, покликаний удосконалювати наші знання, наші почуття, витісняючи з нашої душі вес низьке й непотрібне, заміняючи його високим і добрим, що й робить нас теперішніми людьми. І, для того щоб мистецтво досягло цієї мети, ми повинні бути повністю відкриті для його

Так, талановитим глядачем не можна стати відразу. Цьому потрібно вчитися. “Священний вогонь не загоряється сам собою, – писав Дюк, – щоб він запалав, потрібно зібрати паливо, скласти його у вогнище й роздмухувати, поки вдасться домогтися перших проблисків полум’я. Тоді, дійсно, якщо все було добре підготовлене у вогнищі, цей вогонь починає поступово зігрівати вас, він світить, він блискає, він вас обпалює, але, повторюю, для цього потрібно потрудитися”. Ці слова можна, на мій погляд, з повним правом адресувати тому, кого ми вважаємо талановитим глядачем. І я думаю, талант глядача не менш важливий і великий, чим талант художника, драматурга або актора


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Есе на тему “Автори й глядачі”

Categories: Нові твори

Links