Архаїзми на прикладі пушкінського “Пророка”
Слова, що служили назвами зниклих предметів, понять, явищ називаються историзмами.
Историзмы – це застарілі слова, які позначають назви зниклих із сучасного життя предметів, явищ, понять, наприклад: кольчуга, бійниця, светец, земство, пищаль. Историзмы, на відміну від архаїзмів, не мають синонімів у сучасній російській мові. Це пояснюється тим, що застаріли самі реалії, для яких ці слова були найменуваннями. Историзмы можуть бути пов’язані з досить віддаленими епохами (віче, опричник) і з подіями щодо недавнього часу (продналог, чека).
Тепер
Крім историзмов, у нашій мові виділяються й інші типи застарілих слів. Вам не доводилося спостерігати, як те або інше слово чомусь “попадає в немилість”? Ми усе рідше
Архаїзми принципово відрізняються від историзмов. Якщо историзмы – це назви застарілих предметів, то архаїзми – це застарілі найменування цілком звичайних предметів і понять, з якими ми постійно зіштовхуємося в житті.
Деякі знають, що словом “яру” у давньоруській мові називалася весна. Саме слово зникло з російської лексики, але Корінь і його значення зберігаються в словах ярка (молода ягничка, що народилася навесні), яровий хліб (ярові сіяються навесні) і яровизація (передпосівна обробка насінь для весняного посіву). У казці “Снігурка” сонце називається “яріло”, як це було прийнято в Древній Русі.
Нерідко старі слова відроджуються в мові, але наповнюються новим змістом.
Так, слово дружина – стародавнє. Воно використовувалося в давньоруській мові. Одним з його значень було “військо князя”. Вслухайтеся в нього, і ви почуєте дзенькіт кольчуг, грім битви. Вдумайтеся, і стане ясно: слово це із сім’ї таких мужніх добрих побратимів, як друг, дружба, співдружність. У значенні “військо князя” уживає слово дружина А. С. Пушкін в “Пісні про віщого Олега”: Із дружиною своєї, у цареградской броні, князь по полю їде на вірному коні.
У сучасній російській мові слово дружина вживається для позначення добровільного об’єднання людей, створеного з тією або іншою метою (пожежна дружина й ін.).
У складі архаїзмів можна виділити різні групи слів. Одні з них відрізняються від сучасних своїх синонімів якими-небудь особливостями у звучанні, наприклад неповноголосними сполученнями звуків (младой – молодий, злато – золото, брег – беріг, град – місто, вран – ворон; перші слова в цих парах звучать архаїчно). Подібні архаїзми називаються фонетичними. До них ставляться встречающиеся в письменників XIX століття слова клоб (совр. клуб), нумер (совр. номер), стора (совр. штора), гошпиталь (совр. госпіталь) і подібні. Вони відрізняються від своїх “суперників” нерідко лише одним звуком, рідше – декількома звуками або застарілим наголосом.
Також до фонетичних архаїзмів ставляться й слова, що зберегли звук [e] перед твердим приголосним, у той час як у їхніх сучасних варіантах тут звучить [o] (пишеться е) – розпечений (розпечений), освічений (освічений), прирік (прирік).
Інша група архаїзмів поєднує слова із застарілими суфіксами,
Префіксами: музеум (совр. музей). Як говорив Фамусов у Грибоєдова? – В
Москву переведений через моє содейство (а не сприяння). Такі архаїзми
Називаються словотворчими. І їх не мало попадається нам в
Добутках наших улюблених поетів – рибалка, кокетствовать, вотще…
Але ще частіше серед архаїзмів зустрічаються слова, що застаріли не в який – те своєї частини, а повністю, як лексична одиниця. Це лексичні архаїзми: око – очей, вуста – губи, ланіти – щоки, десниця – права рука, шуйца – ліва рука.
Як видно із прикладів, що застаріли слова відрізняються друг від друга по ступені архаїчності: одні ще зустрічаються в мовленні, особливо в поетів, інші відомі тільки по добутках письменників минулого століття, а є й такі, які зовсім забуті.
Архаизация одного зі значень слова – дуже цікаве явище. Результатом цього процесу виявляється виникнення семантичних, або значеннєвих, архаїзмів, тобто слів, ужитих у незвичайному для нас, що застаріло значенні. Знання семантичних архаїзмів допомагає правильно розуміти мову письменників-класиків. А іноді їхнє слововживання не може не змусити нас серйозно задуматися…
З архаїзмами жартувати не можна! Не треба й зневажати ними: мов, ідуть із мови, ну й нехай, забудемо їх! Не поспішаєте виносити вирок застарілим словам. Бувають випадки, коли вони вертаються в мову, знову вливаються до складу активної лексики. Так було, наприклад, зі словами солдатів, офіцер, прапорщик, міністр, радник, що одержали в сучасній російській мові нове життя. У перші роки революції вони встигли архаизоваться, але потім повернулися, обретя нове значення.
Архаїзми, як і историзмы, необхідні художникам слова для створення колориту стародавності при зображенні старовини.
Поети-Декабристи, сучасники й друзі А. С. Пушкіна, використовували старослов’янську лексику для створення цивільно-патріотичного пафосу мовлення. Великий інтерес до застарілих слів був відмітною рисою їхньої поезії. Декабристи змогли в архаизующейся лексиці виділити той шар, якому можна було пристосувати для вираження волелюбних ідей.
Оцінивши виразні можливості високої архаїчної лексики, А. С. Пушкін і в пізній період Творчості звертався до неї як до незамінного джерела піднесеного звучання мовлення. Кого залишать байдужими, наприклад, пронизані слов’янізмами рядка з пушкінського “Пророка”?
Повстань, пророк, і виждь, і внемли, Здійснися волею моєї И, обходячи моря й землі, Дієсловом пали серця людей.
Не тільки А. С. Пушкін і його сучасники, але й поети більше пізнього часу знаходили в архаїзмах засіб піднесеного звучання мовлення. Протягом усього XIX і навіть на початку XX століття застарілі слова сприймалися як поэтизмы й не здавалися настільки архаїчними, як тепер.
Лексика російської мови постійно змінюється, безперервно збагачується, змінюється, обновляється. Одні слова живуть протягом століть, інші відмирають, не встигши народитися, іноді здобувають інші значення.
Ми намагаємося вчитися в письменників гарній літературній мові. Аналізуючи використання ними архаїзмів і историзмов, ми вправі задати собі питання: ” А чи можемо ми самі прикрасити наше мовлення цими виразними словами?”. Питання не дозвільний…
На закінчення хочу побажати, щоб ми опанували мистецтвом використання историзмов і архаїзмів і не допускали ляпсусів, зухвалу усмішку співрозмовника
(2 votes, average: 4.00 out of 5)