“Аниара” поема

“Аниара” поема, що має іронічний підзаголовок: “Естрадне ревю про людину, час і простір”. Здійснюючий рейсовий політ з Дорис на Планету Тундр (так називаються в 43-м столітті Земля й Марс) голдондер “Аниара”, тільки-но уникши зіткнення з великим астероїдом, терпить аварію й втрачає керування

На щастя для його восьми тисяч пасажирів і екіпажа, жизнеобес-печивающие системи корабля продовжують працювати, що, однак, не робить доля людей багато краще: не повернутися назад, не зв’язатися з Дорис голдондер не може, він приречений

летіти по інерції в космічній порожнечі до недосяжного сузір’я Ліри

Тим самим люди на борті “Аниари” надані тільки самим собі. Дуже незабаром серед них розцвітає культ почуттєвих задоволень і виникають різного роду екзотичні релігійні секти. Хоча найбільше пасажирів “Аниари” займає Міма – одушевлена машина, по своїй волі уловлювальну візуальну й звукову картинки, що відбувається у всіх куточках Всесвіту, де існує життя

Через шість років шляху Міма передає на корабель страшне бачення з батьківщини пасажирів – з Дорисбурга: під вогнем “фотонотурба” він перетворюється в

пару. Не в силах витримати видовища людських страждань Міма відмовляється працювати й саморуйнується. З її втратою люди втрачають останню ниточку, що зв’язувала їх з людством. З їхніх внутрішніх монологів, які записує ліричне “я” поеми – інженер, що обслуговує Мімові, складається досить похмура картина стану людства в 43-м столітті. Природні ресурси Землі й Марса виснажені, а Земля заражена радіоактивністю – наслідок безупинно атомних воєн, що ведуться майже, між країнами й планетами

Рейс “Аниари” з Дорис на Планету Тундр – один з тисяч: ними перевозять переселенців із Землі на населені й поки ще чисті регіони Марса – його Тундри 1, 2, 3 і т. д. Умови існування диктують пануючу тоталітарну систему влади, що автоматично переноситься на корабельні порядки

Голдондером “Аниара” командує Шефорк, що був начальник таборів смерті на Венері. Правда, після аварії владні амбіції Шефорка обессмисливаются – люди, присуджені до довічного висновку в космосі, не мають ілюзій і нікого не бояться. На 24-м року польоту енергетичні ресурси “Аниари” підходять до кінцю, а більша частина її жителів уже або пішла з життя добровільно, або вмерла природною смертю

Оставшиеся в живі збираються в підніжжя німий Міми, їхньої колишньої утішниці, і, не чекаючи катастрофи, добровільно “розривають зв’язок між часом і простором”. Трагедія їхнього польоту закінчена. Але Всесвіт за бортом “Аниари” живий. Останній рядок поеми: “Крізь мир Нірвана рухається хвилею”. Природа й Всесвіт прекрасні самі по собі – незалежно від людини


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Аниара” поема