Поема О. Т. Твардовського “Василь Тьоркін”

Твардовського завжди цікавила доля своєї країни в переломні моменти історії. Ще на початку 30-х років він створив поетичну картину складної епохи колективізації в поемі “Країна Муравія”. Під час Великої Вітчизняної війни, коли вирішувалася доля народу, О. Т. Твардовський пише поему “Василь Тьоркін”. Поема присвячена життю народа на війні. У центрі образ Тьоркіна, що поєднує частини добутку в єдине ціле. Тьоркін Василь Іванович – рядовий піхотинець зі смоленських селян. “Просто хлопець сам собою він звичайний”, Тьоркін втілює

кращі риси російського солдата і народу в цілому. Герой по імені Василь Тьоркін спочатку фігурує у віршованих фейлетонах Твардовського періоду радянсько-фінської війни (1939-1940), що відбито в словах героя поеми: “Я друг, брат, війну на столітті воюю”. Поема побудована як ланцюг епізодів з військового життя головного героя, які не завжди мають безпосередній зв’язок між собою. Тьоркін з гумором розповідає молодим бійцям про будні війни; говорить, що воює із самого початку, тричі був в оточенні, був поранений.

Доля рядового солдата, одного з тих, хто виніс на своїх плечах всю вагу війни, стає уособленням

національної сили духу, волі до життя. Тьоркін двічі перепливає крижану ріку, щоб поновити зв’язок з наступаючими підрозділами, поодинці займає німецький бліндаж, але попадає під обстріл власної артилерії, по дорозі на фронт Тьоркін опиняється в будинку старих селян, допомагає їм по господарству, вступає в рукопашний бій з німцем і, отримавши перемогу, бере його в полон. Зненацька для себе Тьоркін із гвинтівки збиває німецький штурмовик. Сержанта, що заздрить йому, Тьоркін заспокоює: “Не горюй”. Тьоркін приймає командування взводом на себе, коли вбивають командира, і першим вривається у Село.

Однак герой знову важко поранений. Лежачи в поле, поранений Тьоркін розмовляє зі Смертю, що вмовляє його не чіплятися за життя. Зрештою, його знаходять бійці, і він говорить їм: “Заберіть цю бабу, я солдат ще живий”. В образі Василя Тьоркіна об’єднані кращі моральні якості російського народу: патріотизм, готовність до подвигу, любов до праці. У поле зору О. Т. Твардовського в поемі “Василь Тьоркін” перебуває не тільки фронт, але й ті, хто трудяться в тилу заради перемоги: жінки і старі. Персонажі поеми не тільки воюють – вони сміються, люблять, розмовляють один з одним, а сам головне – мріють про мирне життя. Реальність війни поєднує те, що звичайно не сумісно: трагедію і гумор, мужність і страх, життя і смерть. У главі “Від автора” зображується процес “міфологізації” головного персонажа поеми. Тьоркін названий автором “святою і грішною російською чудо-людиною”.

Ім’я Василя Тьоркіна стало легендарним і загальним. Поема “Василь Тьоркін” відрізняється своєрідним історизмом. Умовно її можна розділити на три частини, що збігаються з початком, серединою і кінцем війни. Поетичне осмислення етапів війни створює із хроніки ліричний літопис подій. Почуття гіркоти і болю наповнює першу частину, віра в перемогу – другу, радість звільнення Батьківщини стає лейтмотивом третьої частини поеми. Це пояснюється тим, що О. Т. Твардовський створював поему поступово, протягом всієї Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Оригінальна і композиція поеми. Не тільки окремі глави, але і періоди, строфи усередині глав відрізняються своєю закінченістю. Це викликано тим, що поема друкувалася вроздріб. І повинна бути доступної читачеві з “будь-якого місця”. Не випадково й те, що добуток Твардовського починається і закінчується ліричними відступами. Відкрита розмова з читачем створює атмосферу загальної причетності до подій. Поема закінчується присвятою полеглим.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Поема О. Т. Твардовського “Василь Тьоркін”