Аналіз вірша Лєрмонтова “Хмари”
Багато віршів присвятив М. Ю. Лєрмонтов темі батьківщини. За всіх часів поети зверталися до цієї теми: одні прославляли народ і його перемоги над ворогами своєї вітчизни, інші захоплювалися її природою. Лєрмонтов, продовжуючи розвивати ідеї Радищева й Пушкіна, мріяв побачити свою країну квітучий і вільної, народ – сильним і щасливим. Поет нескінченно любить свою батьківщину
У вірші “Хмари” Лєрмонтов спочатку порівнює себе із хмаринками (“мчитеся ви, начебто як я ж, вигнанці”), а потім протиставляє себе їм (“далекі вам страсті
Хто ж вас жене: чи долі рішення?
чиЗаздрість таємна? злість ль відкрита?
Або на вас обтяжує злочин?
Або друзів наклеп отрутна?
Як же повинен бути самотня така людина! На кого
Ні, вам знудили ниви марні…
Далекі вам страсті й далекі страждання;
Вічно холодні, вічно вільні,
Немає у вас батьківщини, немає вам вигнання
У вірші виражена думка про роз’єднаність природи й людини. Ця думка розкривається в ряді натяків, недоговоренних протиставлень: вільна природа – скований владою поет-вигнанець, холодність – полум’яність, нечутливість – страждання. Через весь вірш проходить думка, що поет не віддав би своїх страждань за безтурботність, не проміняв би тяжку долю вигнанця на холодне блаженство. Хмари – символ волі й вічного пошуку. Поет зображує страждання ліричного героя, змушеного стати вигнанцем. Мотив вигнання передає драму цілого покоління передових людей 1840-х років. Почуття особистої несвободи, почуття самітності – от що з особою силою звучить у фіналі вірша “Хмари”.