Аналіз комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С
Аналіз добутку 1. У п’єсі Грибоєдова дивно точно і яскраво виражена трагічність положення розумної людини у світі лицемірства й чинопоклонства. Чацкий не приймає порядків чиновницької Москви, де одержання підвищення по службі залежить від знайомств і вміння догоджати тим, хто при владі, а не талантів і вмінь людини. Три роки наш герой їздив по світлу, але, видиме й там не знайшов він гідного життя. Москва все та ж, какою бачив її Чацкий, їдучи.
Чацкий сам не ідеальний: він не розуміє, що не змінить сформованого порядку речей один, сміючись
Простіше вважати людини божевільним, чим визнати правоту його слів, що відкривають всі недоліки сучасності,
І все-таки він любить Софію. Чим відрізняється він у цій ситуації від самої Софії, що полюбила Молчалина й не фальші, що розглянула, і вдавання в цій людині. Наївність Чацкого все-таки викупається його гострим розумом, інтелектом.
Дивно, що така людина виросла в суспільстві, де ненавидять утворення, де хазяями життя почувають себе Скалозуби, готові всю країну замучити муштрою. “Молчалини блаженствують на світі”. Ця істина так проста й зрозуміла, що Чацкому вона здається неймовірним глузуванням над життям Як може бути поважаємо й любимо Молчалин, нічого із себе не представляє, що раболіпствує, плазуючий? Саме Молчалиним широко відкрита дорога у світі Фамусових, тому що Молчалини слабкі, дурні, слухняні.
Фамусов не знає, яким може стати Молчалин, одержи він влада, адже ця людина не любить нікого, крім себе, готовий посміятися над почуттями Софії, а тим часом не ладь позаигривать із симпатичною служницею. Молчалин при всій його підлості зручніше Чацкого. Суспільство ще не має потреби в таких героях, відкритих, прямодушних. Лихо Чацкого – його самітність, повна самітність у світі людей, які не розуміють і ніколи не зрозуміють високих прагнень душі цього людини 2. Д. Н. Овсянико-Куликовский При читанні п’єси Грибоєдова в читача виникає почуття протесту і явно критичного відношення кдействительности.
“Для суспільного блага й прогресу немає нічого пагубнее тої розумової тьми й світлобоязні, тої моральної сліпоти й того щиросердечного каліцтва, які втілені в образах Фамусова, Молчалина, Скалозуба” і ін. “Справа йде не часток або узкообщественних недоліках і пороках, йдеться про поняття узкогосподствующего класу, про відносини його до влади, про ступінь його цивільного розвитку. Перед нами риси не псування вдач, а самого героя державного життя.
” “Стаючи на точку зору Пушкіна, ми скажемо, що Чацкий підлягає докору лише в тім, що не догадався негайно ж, що в цьому суспільстві йому не личить не тільки ораторствувати, але й бути присутнім…” “Він, зрозуміло, ні на мінуту не тішиться надією переконати Фамусова або Скалозуба й взагалі “впливати” на суспільство, – він просто не може удержатися від злих витівок, від вираження свого презирства й обурення ” 3. А. Н. Пипін “Зміст твору Грибоєдова для нашого часу полягає в…тоие, настрої його мовлень, у цьому шуканні результату з навколишнього мороку до світла й волі, у чому б не був цей морок і цей результат для кращих людей даної епохи.”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)