“Актуальність комедії М. Гоголя “Ревізор”
Комедія М. В. Гоголя “Ревізор” створювалася протягом шести років, з 1836 по 1842 рік. Цей твір став першою в Росії суспільно-політичної комедією. У ньому висміюються порядки і звичаї провінційної Росії, сучасної Гоголю. Але цей твір, який увійшов в класику російської літератури, залишається актуальним у всі часи. На мій погляд, “Ревізор” зберігає свою злободенність і донині.
У комедії показано життя повітового міста N, звичаї його чиновників і покірливість жителів. Містечко, про яке оповідає Гоголь, – маленьке, в самому центрі Росії,
З
Городничий в “Ревізорі” лаяв своїх підлеглих за погане виконання ними своїх обов’язків. Але лаяв несерйозно, тільки тому, що мав приїхати ревізор. А якби він побачив, що насправді діється в місті N, то, в першу чергу, прочуханку отримав би Сквозник-Дмухановський. Саме тому, боячись за своє “тепле місце”, городничий дає цінні вказівки всім міністрам: “Дивіться, по своїй частині я деякі розпорядження зробив, раджу і вам”. Чиновники повинні зробити вигляд, що все в їхніх установах в порядку. А після від’їзду ревізора життя в повітовому містечку знову піде “по накатаній”.
З вказівок городничого ми дізнаємося про стан всіх основних систем в місті. Страшно, що ні в одній з цих областей справи не йдуть так, як треба. Всі чиновники дбають лише про одне: як би жити розкошуючи, нічого не роблячи. Правосуддя, охорона здоров’я, освіта – справи у всіх цих сферах залишають бажати кращого. Чи не так відбувається і в більшості сучасних українських міст і містечок? Мені здається, що тут, як і двісті років тому, все залежить від хабара. Якщо ти зумів дати чиновнику “на лапу”, то є гарантія, що тебе будуть добре лікувати, справедливо судити або якісно навчати. Якщо ж ні, то сподівайся тільки на удачу.
Всі чиновники “Ревізора” беруть хабарі. Це одна з ознак їх морального розкладання, моральної деградації. Все починається з “невинного” хобі поштмейстера читати чужі листи, а закінчується байдужим ставленням до доль багатьох людей. Згадаймо, що жителі міста N абсолютно безпорадні перед своїми “управителями”. Городничий їх і навіть за людей не вважає. Вони для нього – лише засіб збагачення. Недарма Антон Антонович каже квартальному: “Що ти зробив з купцем Черняєвим – а? Він тобі на мундир дав два аршини сукна, а ти стягнув всю штуку. Дивись! Не по чину береш!”. Дуже важливо, що городничого хвилює лише, щоб квартальний не взяв більше, ніж йому слід по чину.
На жаль, багато сучасних чиновників і “сильних світу цього” дивляться на звичайних людей як на “дійних корів”. Пересічні громадяни платять податки, вони приносять дохід. Дуже вигідно, щоб цих платників податків було багато. Чим більше людей, тим більше грошей. В іншому – не рипайся. Як говориться у відомому анекдоті, “ти на все маєш право, але нічого не можеш”.
Гоголівські чиновники впевнені у своїй безкарності. З будь-якої, навіть самої делікатної ситуації, для них є вихід. Адже в їх володіннях все підвладне місцевим “царям”, з усіма можна домовитися (за певну винагороду, звичайно). Дуже показова сцена, коли до Хлестакова довгою чергою тягнуться чиновники з “дарами”. У їх розумінні хабар – найвірніший спосіб вирішити всі проблеми. На жаль, і зараз в цьому відношенні нічого не змінилося. І чиновники, і звичайні громадяни вважають, що це так.
Тому, мені здається, що в системі, яка склалася ще в 19 столітті і продовжує існувати досі, винне все суспільство. Населення, яке лає уряд, нічого не робить і тим самим підтримує існуючий порядок. А також чиновники, розбещені владою і своєю безкарністю. Комедія “Ревізор” дуже актуальна і в наш час. Я думаю, що вона, на жаль, буде актуальна в нашій країні ще багато-багато років.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)