Місто в комедії Н. В. Гоголя “Ревізор”

По вираженню В. Я. Брюсова, у своїй Творчості Н. В. Гоголь прагнула до “вічному й нескінченному”. Художня думка Н. В. Гоголя завжди прагнула до широкого узагальнення, його ціль у багатьох добутках полягала в тім, щоб намалювати найбільш повну картину російського життя. Говорячи про задум “Ревізора”, Гоголь відзначав, що в цьому добутку він зважився “…зібрати в одну купу все дурне в Росії, яке він тоді знав… і за одним разом посміятися над усім…”. Так виникло місто “Ревізора”, що автор назвало “збірним містом всієї

темної сторони”.

У комедії представлені всі сторони російської дійсності. Н. В. Гоголь зображує самі різні шари міського населення. Головним представником чиновництва є городничий, Сквозник-Дмухановский. Міські поміщики представлені Бобчинским і Добчинским, купецтво – Абдулиным, міщанство – Пошлепкиной. Вибір персонажів обумовлений прагненням максимально широко охопити всі сторони громадського життя й керування суспільством

Кожна сфера життя представлена однією особою, причому авторові важлива насамперед не суспільна функція персонажа, а шкала його духовних або моральних цінностей. Богоугодними

закладами в місті керує Земляника. Люди в нього мруть “як мухи”, але це його анітрошки не бентежить, тому що “людина простій: якщо вмре, то й так умре; якщо видужає, то й так видужає”. Суд очолює Ляпкин-Тяпкин, людина, “прочитавший п’ять або шість книг”. У поліції процвітають пияцтво, брутальність

У в’язницях людей морять голодом. Поліцейський Держиморда без усякої зніяковілості заходить у крамниці купців як у свою комору. Поштмейстер Шпекин із цікавості розкриває чужі листи… Всіх чиновників у місті поєднує одне: кожний з них розглядає свою державну посаду як відмінний засіб жити без клопоту, не затрачаючи ніяких зусиль

Поняття суспільного блага в місті не існує, усюди діються бешкетування й процвітає несправедливість. Дивно, але ніхто навіть і не прагне сховати своє злочинне відношення до своїх обов’язків, власні ледарство й неробство. Хабарництво ж взагалі вважається нормальною справою, навіть, скоріше, всі чиновники порахували б ненормальним, з’явися раптом людин, що вважає хабарничати досить ганебним заняттям

Не випадково всі чиновники в глибині душі впевнені, що не скривдять ревізора, коли йдуть до нього з підношеннями. “Та й дивно говорити. Ні людини, який би за собою не мав яких-небудь гріхів”, – зі знанням справи говорить Городничий. Місто в п’єсі зображений за допомогою Достатку Побутових подробиць у ремарках, але, насамперед, звичайно, очами самих хазяїв міста. А тому ми знаємо й про реальні вулиці, на яких “шинок, нечистота”, і про гусаків, яких розвели в приймальні суду

Не намагаються чиновники нічого змінити й перед приїздом ревізора: досить тільки прикрасити місто і його присутственные місця, поставити солом’яну віху біля сміттєвого смітника, щоб було схоже на “планування”, так надягти чисті ковпаки на нещасних хворих. У своїй п’єсі Н. В. Гоголь створює воістину новаторську ситуацію: роздира_ внутрішніми протиріччями, місто стає єдиним організмом завдяки загальній кризі. Смутно тільки, що загальне лихо – це приїзд ревізора

Місто поєднує почуття страху, саме страх робить міських чиновників чи ледве не братами. Деякі дослідники творчості Н. В. Гоголя вважають, що місто в “Ревізорі” – алегоричне зображення Петербурга й що Гоголь лише по цензурних міркуваннях не міг сказати, що дія відбувається в північній столиці. На мій погляд, це не зовсім так. Скоріше, можна сказати, що місто в п’єсі – це будь-яке російське місто, так сказати, збірний образ росіян міст

Гоголь пише, що від цього міста до столиці “хоч три роки скакай” – не доїдеш. Але від цього ми не починаємо сприймати місто в п’єсі як окремий острівець пороку. Ні, Н. В. Гоголь робить усе для


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Місто в комедії Н. В. Гоголя “Ревізор”

Categories: Нові твори

Links