Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Айзек Азімов Подих Смерті
Айзек Азімов Подих Смерті
Айзек Азімов
Подих Смерті
Перекладач: Богдан Салик
Джерело: З книги: Подих смерті: Пригод. романи: К.- Молодь, 1989. ISBN 5-7720-0221-X
Розділ 1
Смерть завжди присутня у кожній хімічній лабораторії, але тисячі лаборантів працюють пліч-о-пліч із нею і не думають про кирпату. Просто забувають, що вона завжди поруч.
Одначе Луїс Брейд, доцент кафедри хімії, відтепер довіку пам’ятатиме про що, здавалося б, таку звичайну річ… Він стомлено сидів на стільці у захаращеній аспірантській лабораторії, сидів поруч зі Смертю і чітко усвідомлював
Ба! Смерть усе ж витала тут. Невидима. Нечутна. Безтілесна.
Брейд скинув окуляри і почав поволі протирати скельця чистою, призначеною тільки для таких оказій, хустинкою. Затримав погляд на подвійному, спотвореному кривизною лінз відбитті свого обличчя – худорляве, воно виглядало неприродно заокругленим, а широкий тонкогубий рот здавався ще ширшим.
Хоч би тобі що, подумав Брейд не без подиву. Волосся
Йому здавалося, ніби така близька зустріч зі Смертю не може не залишити хоча б якихось слідів.
Брейд наклав окуляри і ще раз озирнув лабораторію. Зрештою, чому саме сьогоднішній, трохи щільніший доторк до Смерті мав залишити якісь сліди? Адже майже такі самі зустрічі відбуваються тут щодня, щомиті, фактично щокроку.
Онде вона. Зачаїлася принаймні у половині флаконів з хімічними реактивами, а ними щільно заставлені всі полиці лабораторії! Кожен флакон зі Смертю має акуратну етикетку і заповнений певною кількістю різних, здебільшого досить гарних кристаликів. Більшість із них нагадують кристали звичайної кухонної солі.
До речі, кухонна сіль теж може вбити. Треба лише взяти достатню кількість. Більшість же цих, зовсім невинних на вигляд кристаликів зроблять своє діло значно швидше, ніж сіль. Деякі з них упораються і за хвилину, а то й швидше, треба лишень узяти відповідну дозу.
Діючи швидко чи повільно, завдаючи мук чи й ні, кожен з них може стати чудовим ліком на земну недолю – неможливість повороту до життя гарантується.
Брейд зітхнув. Такі кристалики, хтось неуважний чи забудькуватий легко міг сплутати зі звичайною сіллю. Зрештою, з ними завжди поводились досить легковажно – недбало насипали на папір, важачи або готуючи в колбах розчини, а все розсипане чи розбризкане потім просто змивали з лабораторного столу або ж абияк витирали паперовим рушником.
Часом усі ті смертоносні крихти чи краплини нашвидкуруч відмітали набік, щоб звільнити місце, скажімо, для сандвіча. А в мензурку, де тільки-но чаїлася та, перед ким усі рівні, наливали помаранчевий сік.
Були на полицях і флакони з ацетатом свинцю, званим ще свинцевим цукром, з огляду на смак цих смертодайних кристалів; з нітратом барію, сірчанокислою міддю, біхроматом натрію та десятки інших надійних отрут.
І, звичайно ж, ціаністий калій. Брейд гадав, що поліція конфіскує його, але ніхто з криміналістів навіть не торкнувся флакона, де містилося принаймні півфунта Смерті, обмежившись побіжним оглядом полиць.
У ящиках під лабораторними столами стояли п’ятилітрові бутлі з концентрованими кислотами, серед них і сірчаною, струмінь якої може не тільки осліпити недотепу, а й залишити рубці на обличчі. У кутку навпроти видніли більші й менші балони зі стисненими газами, деякі заввишки з людину. Кожен з них міг зненацька вибухнути при порушенні простих правил безпеки, а то й призвести до підступного повільного отруєння.
Смерть може прийти не криючись чи підкрастися нишком, увійти через вуста або ж через ніс, може навіть скрадатися цілими роками, як, скажімо, смерть від ртутних краплинок, що напевно зрадила б себе лиховісним блиском зі щілин у підлозі та в усіляких закутках, якби згорнути шар пилу, що прикриває їх до часу.
Що й казати, Смерть чаїлася тут завжди, але ніхто про неї не думав. Аж поки, щоправда зрідка, котрийсь із тих, хто працював поруч із нею, раптом падав і не міг уже підвестись. Як оце сьогодні. Не міг уже підвестись більш ніколи…
Брейд заглянув у студентську лабораторію десь годин зо три тому. Реакція окислення в його експерименті відбувалася бурхливо. Завдяки нещодавно поставленому свіжому балонові з киснем газ невпинно й рівномірно надходив у реактор. Все це наготовано на ніч; тепер Брейд мав залагодити ще одну дрібну справу й рушати додому, де о п’ятій на нього мав чекати старий Кеп Ансон.
Як пояснював Брейд згодом, наприкінці дня він за давньою звичкою завжди обходив усі лабораторії, щоб попрощатися з тими, хто ще працював. А сьогодні він ще й намірявся попросити трохи стандартизованого десятимолярного розчину соляної кислоти у Ральфа Нойфельда, славного на весь факультет своїм умінням напрочуд сумлінно готувати стандартизовані реагенти.
Ральф лежав грудьми на стеатитовій поверхні столу витяжної шафи, відвернувши обличчя від дверей.
Брейд здивовано звів брови. Для такого дисциплінованого й старанного експериментатора, як Нойфельд, річ просто неймовірна! Адже молодий хімік, проводячи експеримент у витяжній шафі, повинен опустити рухому переділку з захисним вікном між собою та киплячими хімікатами. Тоді легкозаймисті шкідливі чи й отруйні випари зоставатимуться всередині шафи й виганятимуться звідти вентиляторами витяжної системи.
Чи ж не диво – побачити захисне вікно витяжної шафи піднятим, а опущену на лікоть голову експериментатора всередині неї.
– Ральфе!- гукнув Брейд і рушив до аспіранта, нечутно ступаючи по викладеній еластичним покриттям підлозі. Підійшовши, поклав руку йому на плече і завмер – від дотику Ральфове тіло почало негнучко зсуватися додолу. Імпульсивно, охоплений страшним передчуттям, Брейд рвучко повернув до себе Ральфове обличчя. Ясне, коротко стрижене волосся, як завжди, хвилями спадало на чоло, але очі Ральфові привітали його осклілим поглядом з-під приплющених повік.
Лице мерця ніколи не сплутаєш з обличчям сплячого чи п’яного!
Так, то була Смерть. Рука Брейдова не намацала пульсу й відчула, що тіло встигло захолонути, а Брейдів витончений нюх хіміка вловив ледь чутний запах мигдалю.
Брейд судомно ковтнув слину,- в горлі йому враз пересохло,- і став накручувати телефонний номер поблизького медучилища. Тамуючи хвилювання і тремтіння у голосі, він попросив з’єднати його зі своїм добрим знайомим – лікарем Шалтером. Потім зателефонував у поліцію.
Наступний дзвінок був у деканат, але професор Артур Літелбі, як виявилось, вийшов кудись іще ополудні та й досі не повернувся. Тоді він офіційно повідомив про лихо та про найперші свої дії його секретарку й попросив поки що не розголошувати новини.
Відтак Брейд перейшов у свою лабораторію, перепинив доступ кисню в реактор, відкрив його і зняв нагрітий кожух. Доведеться облишити цю роботу, подумав він. Зараз є важливіші справи. Прикипів очима до стрілок манометрів кисневого балона, але так і не зміг розрізнити їхніх показів – мозок відмовлявся сприймати циферію.
Потім, відчуваючи, як гусне довкола гнітюча пустка тиші, повернувся у лабораторію загиблого, впевнився, що зачинив двері на засувку, сів і почав чекати. Поряд зі Смертю.
Лікар Іван Шалтер легенько постукав у двері, й Брейд впустив його. Огляд тіла не забрав багато часу.
– Він помер годин зо дві тому. Ціанід! – коротко резюмував Шалтер.
Брейд кивнув на знак згоди.
– Я теж так гадав.
Шалтер зачесав назад своє сиве волосся, відкриваючи лоба та гладеньке лице, ще лискучіше від дрібних краплинок поту.
– Боюсь, ця справа наробить галасу. Я майже певен, що так воно й буде,- додав Шалтер.
– А ви знає… А ви знали його? – затинаючись, поспитав Брейд.
– Так, я зустрічав його. Він брав книжки у нашій бібліотеці й не повертав їх. Я навіть мусив якось посилати до нього цілий виводок бібліотекарок по конче потрібну мені книжку. А він тримався так нетактовно, що довів одну з них до сліз. Щоправда, тепер це вже не має ніякого значення.
Шалтер попрощався і вийшов.
Прибулий з поліцією медексперт погодився з діагнозом, похапцем зробив кілька нотаток і зник. Зробили й кілька знімків у різних ракурсах, і останки Ральфа, загорнуті в простирадло, назавжди покинули лабораторію.
Залишився лише один, огрядний поліцай у цивільному. Махнувши посвідченням, він назвався Джеком Дохені. Мав повні, трохи брезклі щоки і товстий, досить дивного тембру голос.
– Ральф Нойфельд,- старанно, майже по складах вимовив Дохені, ніби чекаючи від Брейда підтвердження правильності свого прізвища.





Схожі твори:
- Тема громадянської війни в романі Яновського “Вершники” Тема громадянської війни стала провідною у творчості Ю. Яновського. До цієї теми звертався він у новелі “Чотири шаблі”, а потім у романі “Вершники”. У чому ж особливість подання цієї теми письменником? Передусім у підході до зображуваного матеріалу. По-перше, незважаючи на ідеологічні реверанси, конче необхідні в ті роки, роман “Вершники” порушує...
- Марина Іванівна Цветаева великий, сильний і сміливий талант Життя посилає деяким поетам таку долю, що з перших же кроків свідомого буття ставить їх у самі сприятливі умови для розвитку природного дарунка. Такою яркою й трагічної була доля Марини Цветаевой, великого й значного поета першої половини нашого століття. Усе в її особистості й у її поезії (для неї ця...
- Бегемот – один з підручних Воланда Бегемот – один з підручних Воланда, постав в образі величезного чорного кота. У Біблії бегемот наводиться як приклад незбагненності божественного творіння; в той же час Бегемот – одна з традиційних найменувань демона, поплічника сатани. Бегемот в романі Булгакова комічно поєднує схильність до філософствування і “інтелігентні” звички з шахраюватого і агресивністю....
- АСТУРІАС, Мігель Анхель (1899 – 1974) АСТУРІАС, Мігель Анхель (Asturias, Miguel Angel – 19.10.1899, Гватемала у Гватемалі – 09.06.1974, Мадрид) – гватемальський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1967 р. Дитинство Астуріаса припало на роки владарювання одного з найстрашніших диктаторів Латинської Америки М. Естради Кабрери (роки правління 1898-1920). Астуріас за своїм походженням тісно...
- Ірина (Іраїда) Володимирівна Жиленко Ірина (Іраїда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року в Києві. Роки дитинства, на які припала війна, сім’я прожила на Черкащині, а потім знову повернулася до Києва. Після закінчення 1964 р. вечірнього відділення філологічного факультету Київського університету І. Жиленко працювала в редакціях газет “Молодь України” та “Літературна Україна”. Багато сил...
- Глібов Леонід Іванович Перекотиполе Котилося через поле Перекотиполе – Довідаться щастя й горя Край Чорного моря. Розходилися поляне, Аж серденько в’яне: Одні на сміх піднімають, Другі дорікають. – Тю-тю, дурний, розігнався! Будяк обізвався.- Чого тебе вража сила Отут розносила! – А Півники-самохвали І собі пристали, Як горохом обсипають, Сміються, гукають: – А куди, джигуне...
- Етичні та естетичні засади соціально спрямованої лірики. Видатний російський поет М. О. Некрасов – “співець страждань народних”. Життєвий і творчий шлях письменника УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС ІI семестр 2. ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – II ПОЛОВИНИ XIX ст. УРОК № 43 Тема. Етичні та естетичні засади соціально спрямованої лірики. Видатний російський поет М. О. Некрасов – “співець страждань народних”. Життєвий і творчий шлях письменника Мета: ознайомити з...
- Хайку – МАЦУО Басьо 1644-1694 ПОЕТИЧНЕ БАЧЕННЯ СВІТУ МАЦУО Басьо 1644-1694 Хайку Як шумить-гуде банан, Як у кадуб капа дощ, – Чую цілу ніч. Оттакий я єсть: Глянь на росяні дзвонки – То й сніданок весь. Пущу коня вбрід – Полегесеньку впишусь В літній краєвид. В мандрах весь і вмру… Вітер в душу наганя Холод...
- Конфлікти нових ідей і пережитків часу в комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму” В образі Чацкого втілені риси “нового” людини, що у фамусовском суспільстві почуває себе одинокім. Після трирічної подорожі за кордоном, не заїжджаючи до себе додому, пручимо з екіпажа, він з’являється в будинку Фамусова й зустрічає досить прохолодейний прийом і з боку хазяїна, і з боку його дочки. Його перші реплики зустрічають...
- Теорія Родіона Раскольникова і її катастрофа Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. Роман “Злочин і покарання” був задуманий Ф. М. Достоєвським ще в період його перебування на каторзі. Тоді він називався “П’януваті”, але поступово задум роману трансформувався у “психологічний звіт одного злочину”. Сам Достоєвський у листі до видавця М. І. Каткова чітко перекаже...
- Скорочено “Прерія” Купера по главах – Частина 1 Восени 1804 р. по неозорих просторах американських прерій – усе далі на захід, усе далі від обжитих уже земель – повільно просувався обоз упертих, невибагливих переселенців (скваттеров). Глава сімейства, флегматичний телепень Ишмаэль Буш, виглядав місце для нічлігу. Але пагорб перемінявся пагорбом, долина долиною, а ні струмка, ні хоча б кустика...
- Біографія Самійла Величко Величко – один із трьох найвідоміших в Україні літописців. Після Самовидця та Грабянки перед нами постають в хронологічній послідовності історичні події періоду національно-визвольної війни проти польської шляхти і до початку XVIII ст., відтворені Величком у чотирьох великих томах. Відомо, що літописець певний час перебував на посаді канцеляриста Війська Запорізького. Це...
- Гадюка (краткое содержание) – А. Толстой Ольга Вячеславовна Зотова была прозвана гадюкой за свою живучесть. Когда ей было шестнадцать, ее дом сожгли, родителей убили, пытались порешить и ее саму, но только ранили. Она знала нападавших, один из них – Валька Брыкин – негодяй, ненавидимый даже своим отцом. Это – время революции. В больнице она встречается с...
- Історія створення поеми “Василь Теркин” Час зберіг дивний документ того років – щоденниковий запис Бертольта Брехта, зроблену в дні разигравшейся на батьківщині Твардовского трагедії: “И день і ніч на засніжених полях під Смоленськом бушує бій за достоїнство людини”1. Як це просто й точно: “за достоїнство людини”. Так трапилося, що повернення до Теркину збіглося із внутрішньою...
- Образ Шарикова в повести М. А. Булгакова “Собачье сердце” В повести “Собачье сердце” М. А. Булгаков не просто Описывает противоестественный эксперимент профессора Преображенского. Писатель показывает новый тип человека, который возник не в лаборатории талантливого ученого, а в новой, советской действительности первых послереволюционных лет. Основу сюжета повести составляют взаимоотношения крупного русского ученого и Шарика, Шарикова, собаки и искусственно созданного человека....
- Скорочено ІВАН ІВАНОВИЧ – МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ (Стислий виклад) Теккерей, наприклад, каже, що Свіфт (ви пам’ятаєте “Гулліверову подорож”) справляє на нього враження величезного гіганта і що загибель його, Свіфтова, нагадує йому, Теккерею, загибель грандіозного царства. Іван Іванович думав про Свіфта, про те, що його постать нагадувала Теккерею, наприклад, величезного гіганта, і про те, що загибель Світа нагадувала...
- Скорочено “Життя – це сон” Кальдерона У безлюдній гірській місцевості, неподалік від двору польського короля, заблукали Росаура, знатна дама, переодягнена в чоловічий одяг, і її слуга. Наближається ніч, а навколо ні вогника. Раптом подорожні розрізняють в напівтемряві якусь вежу, з-за стін якої їм чуються скарги і стогони: це проклинає свою долю закутий у ланцюги Сехізмундо. Він...
- Роза и крест (краткое содержание) – Блок А Действие происходит в XIII в. во Франции, в Лангедоке и Бретани, где разгорается восстание альбигойев, против которых папа организует крестовый поход. Войско, призванное помочь сюзеренам, движется с севера. Пьеса начинается со сцены во дворе замка, где сторож Бертран, прозванный Рыцарем-Несчастием, напевает песенку, услышанную от заезжего жонглера. Рефреном этой песенки, повествующей...
- Історична тема в поезії Лермонтова Історична тема – одна з найважливіших тем лірики Лермонтова взагалі розробляється протягом усього творчості поета. Лермонтова можна без перебільшення йазвать поетом минулого й сьогодення. У ранній період своєї творчості Лермонтов звертається до історії з позицій поэтаромантика й шукає в минулому романтичних героїв. У першу чергу це, звичайно, Наполеон,, володар дум...
- Поль Верлен – велична постать французького символiзму Поль Верлен – неперевершений поет-лiрик, який з непересiчною майстернiстю розкриває у своїх творах найiнтимнiшi переживання людини. Його поезiї властива сповiдальнiсть i свiжiсть почуттiв, гра напiвтонiв, вiдтiнкiв барв i почуттiв, нюансiв вражень та емоцiй. У серединi 60-х рокiв ХIХ ст. Верлен разом з поетами Рембо i Малларме став засновником поетичної групи...