З’ясування сенсу передмов до циклу повістей “Вечори на хуторі біля Диканьки”


Нагадаємо, що збірник “Вечори на хуторі біля Диканьки” має дві частини, кожна з яких складається з чотирьох повістей і має окрему передмову. Саме на сторінках передмов і знайомимося з гостинним хазяїном вечорниць, збирачем цікавих історій та їх уявним видавцем – пасічником Рудим Паньком. Значення цього персонажа для розуміння авторського задуму дуже важливе, адже він виконує роль ідейно-композиційного центру всього циклу.

Цікавим є зауваження дослідника XIX ст. А. Маркевича, який наголошує на певній автобіографічності образу Рудого Панька: “Рудый – по-малорусски значит рыжий […], существуетюношеский портрет Гоголя, на котором ясно видно, что волоси Гоголя в юности имели золотис-то-рыжеватый оттенок, какой можно назвать руднм. […] Что такое Панько? Если укакого-нибудьАфанасия (по-малорусски Панаса) єсть сыновья, то по отче-ству они будут зваться Афанасьевичами (Панасовичами), а дети их (как принято на Украине) будут носить заменяющее фамилию прозвище Панасенка, а по со-кращению – Панька.

Гоголь именно был таким Панасенком, или Паньком, ибо отец его назывался Василием Афанасьевичем. Таким образом, псевдоним “Рудый Панько” равно-силен прозвищу: Рыжий Афанасьев, под которым и можно было подразумевать самого Гоголя”. Сучасний учений В. Звиняцьковський, аналізуючи образ пасічника, зазначає, що Панько лише коментатор,


який з автором утворює єдине ціле (Гоголь і є Панько)

Пасічник Панько – знаний вигадник. Свою витіювату розповідь він веде з веселими жартами та іронічною усмішкою, постійно звертаючись до читача. У такій манері написано обидві передмови. На думку С. Машинського, попри свою закінченість і самостійність, передмови мають безпосередній стосунок до того, що йтиме за ними: “Передмови визначають ідейну і художню тональність усіх восьми повістей, їх побутову і мовну достовірність”

Вивчення циклу повістей збірника, зокрема передмов до нього, доцільно організувати з використанням навчально-ігрово? діяльності. Цей вибір пояснюється не тільки значними психолого-педагогічними можливостями ігрової діяльності, а й насамперед специфікою твору, його ігровою природою.

М. Гоголь вважав збірник світлим і святковим та порівнював його з грою, із величезним ярмарком нестримних почуттів, де злі пристрасті вгамовуються світлими, радість долає горе, а сміх, веселощі й натхнення перемагають смуток і зневіру. Згодом видатний представник російської літературознавчої науки М. Бахтін зазначатиме, що суттю й духом свята, яке підносило буденність праці та життя, розкривало справжній характер людей, загострювало їхні почуття, робило неможливе можливим, була гра.

Тема свята, гри та веселощів визначає сюжет, образи й тон оповіді. Гра у повістях Гоголя – це святкування, витівки, жарти, переодягання, містифікації, підміни, розпізнавання тощо. Так, парубки в його повісті “Майська ніч, або Утоплена” пояснюють, що життя поза грою – марудне, що не робити “штук” – це все одно, що загубити люльку чи шапку; що без них люди позбуваються своєї козацької вдачі, волі та мрії про рай.

Створюючи низку образів оповідачів у передмовах до збірки, письменник також удається до прийому гри. “Граючись” з ними за допомогою Рудого Панька, він навіть “втрачає” одного з них, що підсилює таємничість оповіді та сприяє вираженню авторської думки.

Наявність у циклі повістей двох світів: з одного боку, об’єктивного, буденного, реального і суб’єктивного, чарівно-фантастичного, ірреального – з іншого, визначає основоположний принцип циклу. У творах Гоголя ці протилежні світи постійно переплітаються й взаємодіють. Двоплановість композиції збірки на гадує синтез практичної й умовної поведінки, що є характерною ознакою ігрової діяльності.

Тому, плануючи роботу над читанням творів Гоголя, словесник має, з’ясувавши основні інтонації гоголівського тексту, звернути на них увагу учнів. Оскільки текст передмов учні читали вдома, добре знають їхній зміст та вже орієнтуються у виборі інтонації, то на етапі сприйняття художнього твору можна-їм запропонувати такі ігрові завдання: “Повтори щойно прочитане”, “Що буде далі?”, “З’ясуй інтонацію”. Для успішного виконання поставлених завдань необхідно створити ігрову атмосферу. Читаючи текст, вчитель повільно пересувається по класу, і учень, біля якого він зупиниться, відповідатиме на одне із трьох запитань. Тож клас має не тільки уважно стежити за текстом, а ще й боковим зором спостерігати за вчителем. Подібні ігрові прийоми активізують увагу учнів, розвивають пам’ять, удосконалюють навички читання, сприяють розумінню прочитаного тощо.

Читання передмови, яка є своєрідним діалогом між пасічником і уявним читачем, логічно продовжити бесідою, в якій учень від імені Рудого Панька ставитиме класу запитання за змістом прочитаного. Виконання завдань від імені літературного персонажа має ознаки рольової гри, що дає учневі змогу стати у позицію автора передмови, сприяє глибшому розумінню ідеї художнього твору, розвиває творчу уяву, активізує увагу до деталей тексту, допомагає простежити особливості стилю письменника і створити на уроці творчу атмосферу.

Підсумовуючи бесіду, учитель має наголосити, що Пасічник Рудий Панько виступає водночас і оповідачем, і вигаданим видавцем повістей, і гостинним хазяїном вечорниць, чиї гості розповідають різні історії. Рудий Панько нічого не вигадує, він лише “видає” повісті, у яких відображається світогляд українського народу. Самому пасічнику належать тільки дві передмови і два вступи (до повістей “Вечір проти Івана Купала”і”Іван Федорович Шпонька та його тітонька”), а обіцянка читачам представити власну історію так і залишається невиконаною. Але заслуга “видавця” полягає утому, що він зібрав усі історії і помістив їх у збірнику в певній послідовності. Його образ – важливий компонент художньої структури “Вечорів…”, що об’єднує в одне ціле дві частини циклу.

Працюючи над передмовою, вони помітять її особливості і за допомогою бесіди з’ясують, що розповіді Рудого Панька відрізняються від традиційних передмов. Так, утворі пасічника відсутн вступні відомості про автора, сюжет та героїв літературного твору Пропонуючи написати передмову до твору, вчитель нагадає, що мета передмови – зацікавити твором, залучити до читання. Тож учням потрібно буде дібрати цікаві факти з біографії та творчого життя письменника, вірші або висловлювання про нашого славного земляка, пояснити певні відомості культурологічного характеру, тобто подбати проте, щоб передмова була не тільки змістовною, а й привертала увагу читача, націлювала на прочитання збірника.

Виконання різних ролей (читача, видавця або співрозмовника, автора власної передмови)у запропонованих ігрових ситуаціях дає учневі можливість побачити літературний Твір із різних боків, що сприятиме глибокому розумінню художніх особливостей передмов, стилю письменника й авторської думки.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


З’ясування сенсу передмов до циклу повістей “Вечори на хуторі біля Диканьки”

Categories: Нові твори

Links