Скупий лицар характеристика образа Барон

СКУПИЙ ЛИЦАР (Сцени із Ченстоновой трагікомедії “The covetous Knight”, 1830) Барон – батько молодого лицаря Альбера; вихований колишньою епохою, коли належати до лицарства значило насамперед бути сміливим воїном і багатим феодалом, а не служителем культу прекрасної дами й учасником придворних турнірів. Старість звільнила Б. від необхідності надягати панцири (хоча у фінальній сцені він і виражає готовність у випадку війни оголити меч за Герцога). Зате любов до золота переросла в пристрасть. Втім, не гроші як такі тягнуть до себе Б. – але мир ідей і почуттів, з ними зв’язаних. (Це різко відрізняє образ Б. від численних “скупарів” російської комедії кінця XVIII в. і навіть від “Скопихина” Г. Р. Державіна, епіграф з якого був спочатку поданий трагедії; “схрещення” комедійно-сатиричного типу скупаря й “високого” накопичувача типу Б. відбудеться в образі Плюшкина в “Мертвих душах” Н. В. Гоголя ) У другій, центральній сцені трагедії він спускається у свій підвал (метафора диявольського святилища, вівтаря пекла), щоб зсипати жменя накопичених монет у шосту скриню – “ще неповний”. Тут він, по суті, сповідається перед золотом і перед самим собою; потім запалює свічі й улаштовує “бенкет” (наскрізний образ “Маленьких трагедій”) для очей і для душі – тобто робить якесь таїнство, служить свого роду месу золоту.

Цьому

“містичному” підтексту відповідають євангельські парафрази в сповіді персонажа. Купи золота нагадують Б. “гордий пагорб”, з якого він подумки дивиться на все, що йому підвладно. Тобто на увесь світ.

І чим нижче підвал, чим согбеннее поза Б., що склонились над золотом, – тим вище підноситься його демонічний дух. Паралель самоочевидна: саме влада над усім миром обіцяв Сатана Христу, звівши Його на високу гору й запропонувавши в обмін лише “падши” поклонитися князеві миру цього (Мф. , 4, 8-9). Спогад Б. про вдову, що нині принесла стародавній дублон, “але колись / Із трьома дітьми полудня перед вікном / стояла на колінах, виючи”, негативно пов’язане із притчею про бідну вдову, що пожертвувала останній лепт на храм (Мк.

, 12, 14). Це перевернене зображення євангельської сцени, але й сам образ Б. є перевернене зображення Бога Він так себе й мислить; золото для нього – лише символ влади над буттям. Гроші сплять у скринях “сном сили й спокою, / Як боги сплять у глибоких небесах”; пануючи над ними, Б. панує й над богами. Він багато разів повторює: “Я царюю!

” – і це не порожні слова. На відміну від А. він цінує гроші не як засіб, а як ціль; заради них готовий терпіти нестатки – не менші, чим удова з дітьми; заради них він переміг страсті; він аскет у тому розумінні, у якому аскетом був епикур, що цінував не володіння, але свідомість можливості володіння. (Недарма в його монолог включений епикуров образ “сплячих богів”.) Батько вважає сина ворогом – не тому, що той поганий, але тому що марнотратно; його кишю – це діра, через яку може витекти святиня золота Але золото, заради якого переможені страсті, саме стає пристрастю й перемагає “лицаря” Б. Щоб підкреслити це, Пушкін уводить у дію лихваря Соломона, що позичає бідного сина багатія Б. грошима й зрештою радить отруїти батька. З однієї сторони жид – антипод Б., він цінує золото як таке; позбавлений і натяку на “височину” почуттів (хоча б і таку демонічно-низинну височину, як у Б. ). З іншого боку – “піднесений” накопичувач Б. готовий принижуватися й брехати, аби тільки не оплачувати витрати сина Викликаний по скарзі останнього до Герцога, він поводиться не як лицар, але як, що вивертається негідник; в “малюнку” його пове-дения повністю повторюється “малюнок” поводження Соломона в першій сцені трагедії.

І “лицарський” жест (рукавичка – виклик на дуель) у відповідь на обвинувачення в неправді, кинуте Альбером у присутності Герцога, лише різкіше оттеняет його повну зраду духу й букві лицарства. І фінальний вигук Герцога над тілом раптово вмираючого Б. (“Жахливе століття, жахливі серця!”) рівною мірою ставиться до обох героїв-антагоністам

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Скупий лицар характеристика образа Барон