Фауст характеристика образа Фауста

Фауст. Ім’я походить від латинського слова faustus – щасливий, щасливий. Образ Ф. супроводжував Гете все життя, первісний начерк трагедії “Прафауст” ставиться до 1773-1775 гг.; трагедія в цілому була завершена в 1831 р. (останні виправлення були зроблені Гете незадовго до смерті, в 1882 р. ). У міру того як просувалася робота над трагедією, образ Ф. здобував усе більше грандіозний філософський вимір. В остаточному варіанті трагедії Ф. виступає як представник усього людства, його неприборканої спраги життя, волі до знання, творенню й творчості.

Надзвичайні

масштаби майбутньої драми з’ясовуються вже в “Пролозі на небі”, де за душу Ф. починають суперечка небеса й пекло. Господь Бог і Мефистофель. Гете сам відзначав подібність цього прологу з біблійною “Книгою Іова”, де про душ Іова сперечаються Бог і сатана.

Протягом всієї трагедії Ф. проходить через ряд метаморфоз. У першій частині з’являється Ф. , великодосвідчений учений і мудрець епохи Реформації, що опанував всіма науками свого часу, але глибоко розчарувався в книжковому знанні. Він хоче осягти “всесвіту внутрішній зв’язок”. Але саме етого не може дати абстрактна наука. Ф. тісно

у своїй робочій кімнаті, він жагуче рветься до людей, до живої природи Ми бачимо його на прогулянці, серед простолюду, і в спілкуванні із природою (сцена “У воріт”): на цих прогулянках Ф. супроводжує Вагнер, його педантичний, обмежений учень.

Тема “Ф. і природа” – одна із ключових тем усього добутку. Ф. – людина сильних, титанічних поривів (не випадково його образ так захоплювала Гете замолоду, коли він працював над трагедіями “Прометей” і “Магомет”). Саме безмежна пристрасть Ф. до оволодіння таємницями природи, до знання, до збагнення миру й людей змушує Ф. погодитися на договір з Мефистофелем.

Головна риса Ф. – вічне занепокоєння, тому він висуває особливу умову договору: чорт виграє лише в тому випадку, якщо Ф. побажає “зупинити мгновенье”. Але Ф. упевнений, що цього ніколи не буде. Відтепер Ф. треба буде пройти через ряд спокус і почуттєвих спокус Спочатку – це груба пиятика в погребке Аербаха.

Потім чарівний напій, виготовлений на кухні відьми, повертає йому молодість і юний невтримний запал. Одне з найважливіших подій першої частини – зустріч Ф. з Маргаритою. Любов до цієї юної дівчини перетворює й безмірно збагачує Ф., уперше після марних самотніх міркувань у ньому пробуджується проста людяність Однак мир Маргарити занадто вузький для Ф. , і в його душі виникає трагічне роздвоєння.

Пристрасть до Маргарити й підступ Мефистофеля ведуть Ф. до тяжких злочинів: він винний у загибелі матері Маргарити й убивстві її брата Валентина. Після цього Ф. змушений зі своїм супутником бігти з міста; Мефистофель утягує його в розгнузданий шабаш сатанинських сил (“Вальпургиева ніч”). Однак і в цей критичний момент, коли Ф., здавалося б, заплутався в тяжких гріхах, його воля до добра виявляється сильніше.

Каяття у вчиненому, безмірне жаль до Маргарити якоюсь мірою очищають його душу, він уживає розпачливу, хоча й безнадійній спробі визволити Маргариту з в’язниці. Друга частина “Фауста” помітно відрізняється від першої; образ Ф. знаходить тут принципово новий зміст Гете неодноразово підкреслював, що Ф. не тільки є героєм добутку у звичайному змісті слова, його образ необхідний для пониманияединства трагедії. Усе більше розширюються – у порівнянні з першою частиною – сфери діяльності Ф. : це й державна діяльність, і філософські суперечки, і занурення в мир споконвічних еллінських переказів і міфів, грецької краси й, нарешті, невтомна творча праця, що відвойовує нові землі в моря.

Прагнення Гете охопити в другій частині величезний проміжок історії – від античності до першої чверті XІX в. – змушує його постійно прибігати до алеГорей. Працюючи над другою частиною, Гете в жовтні 1826 р. повідомляв В. Гумбольдту, що вона охоплює “три тисячі років, від падіння Трої до узяття Миссолунги” (міста, де вмер Байрон).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Фауст характеристика образа Фауста

Categories: Шкільні твори

Links