Розум, хитрість, спритність образа Молчалина

Так, Чацкий, наділений темпераментом бійця, активно протистоїть фамусовскому суспільству. Але чи бачить він свого реального супротивника, коли викриває Фамусова, Скалозуба, бальну юрбу? Подумайте, хто щирий суперник Чацкого? Поки наш герой три роки подорожував, суспільство не стояло на місці. Воно не просто з полегшенням верталося до турбот і радостей мирного життя

Воно виробляло в собі “опірність” тим змінам, що зріють, які загрожували це мирне життя розтрощити. І от у суспільстві з’являється й твердо прокладає собі дорогу Молчалин.

Чацкий нездатний поставитися до нього і його “талантам” всерйоз. А тим часом, це “жалчайшее созданье” не так вуж мізерно. За час відсутності Чацкого, Молчалин зайняв його місце в серце Софії,

Саме він щасливий суперник головного героя. Особиста поразка Чацкого не вичерпує його майбутньої драми. Кинуті ним слова “Молчалини блаженствують на світі” виявляються пророцтвом. Розум, хитрість, спритність Молчалина, уміння знайти “ключ” до кожної впливової людини, абсолютна безпринципність – от визначальні якості цього героя. Якості, що роблять його антигероєм п’єси, головним супротивником

Чацкого. Його життєві установки, переконання протистоїть моральним ідеям і ідеалам Чацкого.

Молчачин малим не задовольниться. За три роки відсутності Чацкого він домігся блискучих успіхів. Безвісний, безрідний тверской міщанин, він став секретарем московського “туза”, одержав три награжденья, чин асессора, що дає право на потомствене дворянство, став улюбленим і таємним нареченим Софії

Зупиниться він на досягнутому? Зрозуміло, немає. Расчетливо й холодно набирає Молчалин силу. Уже він-те не потерпить на своєму шляху Чацкого – божевільного мрійника! Молчалин страшний саме своєю найглибшою аморальністю: того хто готовий винести будь-які приниження в боротьбі за владу, багатство, силу, дорвавшись до бажаних вершин, буде знищуватися

Чацкий – новий тип людини, що діє в історії російського загального: суспільства. Головна його ідея – цивільне служіння. Такі герої покликані вносити в громадське життя зміст, вести до новим цілям. Саме ненависне для нього – рабство у всіх його проявах, саме бажане – воля. Все навколишнє бідує, на його думку, у тотальній переробці. Ми розуміємо, що зіткнення Чацкого з фамусовским миром – не побутове, не частка. Воно носить загальний характер. Воля у всім повинна прийти на зміну ієрархічної впорядкованості колишнього життя. Чацкий, бажаючи втілити свої ідеї, робить кілька практичних кроків, результатом яких виявляється його “зв’язок з міністрами”, про яку згадує Молчалин Адже це не що інше, як участь героя в конкретних реформах влади, які не відбулися. Чацкий зменшує свій реформаторський запал і їде за кордон не тільки в пошуках розуму, але й від безсилля що-небудь зробити в сформованій ситуації. Його ніщо більше не зв’язує з рідними пенатами, імовірно, він не приїхав би зовсім, якби не Софія. Від’їзд адже теж форма протесту, нехай і пасивна. Після скандалу в будинку Фамусова, Чацкий навряд чи ще коли-небудь з’явиться в Росії. Він тільки зміцнився у виборі, що зробив давно: жити подібним життям – неможливо.

Яскравим прикладом неробства є складання Фамусовим розкладу на тиждень, де всі дні зайняті званими обідами й вечерями. Ідеал людини для Фамусова – той, хто зробив вигідну кар’єру; при цьому для нього неважливо, якими засобами це досягнуто. Його політичні ідеали зводяться до прославляння всього старого, устояного, йому добре живеться, і він не хоче ніяких змін. Чацкого він боїться й не любить, тому що бачить у ньому ниспровергателя підвалин, бунтівника. У Фамусове вражає відверта аморальність. Вона особливо небезпечна тим, що Фамусов, як знатний пан, має більшу владу над людьми. Аморальність влади не може не бути страшної й небезпечної. Фамусов, яким його створив Грибоєдов, зло не відвернене, а конкретне, живе. У його реальність віриш – і тому воно особливо лякає

Це справедливо й відносно Скалозуба. Полковник Скалозуб відображає здрібніння, опошлення військової людини. Його грубе солдафонство, презирство до культури, неуцтво відштовхують читача. Це щасливий кар’єрист, що характеризується самим прізвищем. Але кар’єризм його злочинний. Він заснований на військових втратах в армії: “Інші, дивишся, перебиті”. Автор висміює Скалозуба як тупого й бездумного офіцера аракчеєвської пори, супротивника волі й освіти

Псевдолиберализм розкритий в образі Репетилова. “Молоді” ліберальні ідеї дають можливість цієї частини дворянства “набути” у клубі. Свою діяльність вони прикривають марнослів’ям. З винятковою сатиричною силою викрита в комедії порожня й вульгарна метушня, галас і лемент, що дискредитують і гальмують ліберальний рух

По всіх якостях характеру Молчалин теж належить до фамусовскому суспільства. Читачеві він здається незначністю: боїться вимовити зайве слово, догоджає, не має власної думки, однак саме ці “якості” є запорукою його майбутнього успіху у фамусовском. світі

Московські дворяни хвастаються своїм патріотизмом, своєю любов’ю до Батьківщини. Фамусов навіть уважає, що на всіх московські лежить “особливий відбиток”. Отчого ж тоді вони так неприродні, говорять напівросійською мовою й носять убрання з ” таф-тицей, оксамитом і серпанком”, отчого так принижують своїх кріпаків? Дівиці читають французькі книги, співають французькі романси, перекручують російські імена на французький лад


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Розум, хитрість, спритність образа Молчалина