Роман “Євгеній Онєгін” – “енциклопедія російського життя й найвищою мірою народний добуток”


Бувало він ще в постелі:

До нього записочки несуть,

Що? Приглашенья? Справді,

Три будинки на вечір кличуть…

Весь день у нього сменяющие друг друга розваги. Онєгін живе по годинниках, не надаючи змісту тому, що робить. День у нього починається після полудня, він встає пізно – це одна риса аристократизму.

Після обіду Онєгін відправляється в театр, хоча він і втратив зачарування, став чим – те повсякденним, обридлим.

Ще амури, чорти, змії

На сцені скакають і шумлять,

А вуж Онєгін вийшов геть,

Додому одягтися їде він.

Бал починався в 9 – 10 годин вечора, але у звичаї світських молодих людей було прийнято приїжджати запівніч. Після нічної розваги Онєгін відправлявся знову спати.

Що ж мій Онєгін? Напівсонний

У постелю з балу їде він.

Євгеній був людиною утворен і вихованим, учився й виховувався будинку.

Він по-французькому зовсім

Міг висловлюватися й писав,

Легко мазурку танцював

И кланявся невимушено.

У Петербурзі велике значення мала мода.

От мій Онєгін

Обстрижений по останній моді.

У кабінеті в героя: “янтар на трубках цареграда, порцеляна й бронза на столі, парфуми в гранованому кришталі.”

У цьому суспільстві вище всього честь і суспільна думка, що створює особливий тип поводження.

И от суспільне мненье!

Пружина честі, наш кумир!

И от на чому вертиться


мир!

У своєму романі Пушкін зобразив дворянське суспільство 20-х років 19 століття, причому детально показана як життя провінційного, так і життя міського суспільства. Основна риса провінційного дворянства – патріархальність, вірність старовині.

Вони зберігали в житті мирної

Звички милої старовини.

Серед провінційних розваг особливе місце займає бал, причому нові традиції ще не проникнули в глибинку, і по цьомуе в танцях панує стара традиція:

Але в містах, по

Ще мазурка зберегла

Первісні вроди:

Престрибки, каблуки, вуси.

У провінції жінки читають в основному сентиментальні романи.

Дружина ж – його була сама

Від Ричардсона без розуму.

Коло читання Тетяни типовий для сільської панянки: романи Ричардсона, Жан – Жака Руссо, сонник Мартина Задеки. Мартин Задека став потім улюбленцем Тани. Сільські жителі багато їдять. Пушкіна із задоволенням описує сільські разносолы.

Обряд відомий угощенья

Несуть на блюдечках варення.

Їжа становить ледве – чи не самою істотну частину сільського життя. Сільські жителі в села – одна більша сім’я. Вони люблять посудачить один з одним. Взаємини із селянами не є самостійною темою в романі, про неї лише згадується у зв’язку з характеристикою основних діючих осіб.

Яріємо він панщини стародавньої

Оброком легенею замінив

И рай долю благословив.

Представник помісного дворянства – це сім’я Ларіних. Пушкіна докладно описує їхній побут. У романі зображені гості Ларіних, які приїхали на іменини Тетяни.

Зі своєю дружиною огрядної

Приїхав товстий Дріб’язковий,

Гвоздин, хазяїн чудовий,

Власник злиденних мужиків,

Скотинины, чету сива,

Повітовий франтик Петушков,

Мій брат двоюрідний Бешкетників

И відставний радник Фінів,

Важкий пліткар, старий шахрай,

Ненажера, хабарник і шахрай.

У всіх гостей мовці прізвища. Вони всі жорстокі кріпосники. Коли Онєгін замінив панщину оброком, вони назвали його найнебезпечнішим диваком і дружбу з ним припинили. Але серед помісного дворянства зустрічалися кращі представники – це Ленский і Онєгін. Ленский був близьким другом Євгенія. Він захоплювався модними в той час філософськими навчаннями й відірваної від життя мрійливою романтичною поезією. У Ленском багато прекрасних задатків, але йому не дістає знання й розуміння дійсності. “Серцем милий невіглас,”- він сприймав людей. Як романтик мрійник. Як і Онєгіну йому далеке суспільство провінційного дворянства з його вузькими інтересами, але він ідеалізує Ольгу Ларіну – звичайну дівчину, що легковажно ставиться до любові, її образ – це пародія на сентиментальний портрет.

Центральний жіночий образ у романі Тетяна Ларіна. Пушкіна називає свою героїню “русскою душою”, “милий ідеал”. У характері Тетяни є риси, які ріднять її й з Онєгіним і з Ленским. Тетяна вражає своєрідністю, самобутністю. Онєгін – “нелюдим”, живе “анахоретом” і Таня “у сім’ї своєї рідної здавалося дівчинкою чужий”, самотньої вона почуває себе й у селі, і у вищому світлі. Вона проста й щира. Тетяну виховувала кріпосна нянька Пилипівна – народний жіночий образ. Вона розповідає в романі про долю жінки-селянки.

Мій Ваня моложе був мене, моє світло,

А було мені тринадцять років.

Тижня дві ходила сваха

До моєї рідні й нарешті

Благословив мене батько.

Мати Ольги й Тетяни, у молодості була московською панянкою, захоплювалася романами. Потім вийшла заміж за сільського поміщика, спочатку плакала, а потім звикла, стала повновладною господаркою.

Вона езжала по роботах

Солила на зиму гриби.

Життя в провінції тече розмірено, одноманітно; але в той же час вона позбавлена певного практичного змісту, а в зображенні життя московського суспільства, “не видно змін”, “усе на старий зразок”. У вітальнях можна почути нескладна дурниця. У дворянських зборах збираються, щоб показати новий жилет, похвалитися. Московське життя нудне й порожня.

Усе в них так блідо, равнодушно:

Вони обмовляють, навіть нудно…

Взагалі ж Москва являє собою як би проміжну ланку між провінцією й Петербургом.

“Онєгін” – найвищою мірою оригінальний і національний російський добуток. Роман Пушкіна поклав міцну підставу нової російської поезії, нової російської літератури.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Роман “Євгеній Онєгін” – “енциклопедія російського життя й найвищою мірою народний добуток”

Categories: Нові твори

Links