Роман “Євгеній Онєгін” А. Пушкіна – “енциклопедія російського життя”

У романі описані майже всі сторони життя росіян – всіх верств населення Тут є й дворяни, і кріпаки, і військові, і чиновники, і артисти, і письменники. Є й всі місця, де збираються ці верстви населення – дворянство на балах, кріпаки – у сільських садибах, на панських роботах. Головний герой – Онєгін – дворянин, що нудьгує, не знаходить для іншого заняття, крім як тільки розваги – у ресторані, театрі, з жінками. Романтичний досить прямолінійний герой Ленский гине в романі, тому що таким як він не місце в житті людей, не збагачених думками,

у суспільстві, де переживають лише про матеріальну сторону життя, йому підкоряють увесь свій час.

У романі кілька описів балів – розваг дворянства. Це й бал у Петербурзі, сільський бал і багато інших. “Одноманітний і божевільний, як вихор юних мріянь, кружляє вальсу вихор шумний; миготять пари по однієї”. На балі на іменинах Тетяни ми бачимо сільське дворянське суспільство. Кожного з персонажів Пушкін зображує однієї-двома рядками, але дуже влучно. Гості їздять:

* “У кибитках, у бричках і в санях.

* У передньої штовханина, тривога;

* У вітальні зустріч нових осіб,

* Гавкіт мосьок, чмоканье

дівиць,

* Шум, регіт, тиснява в порога,

* Уклони, човгання гостей,

* Годувальниць лемент і плач дітей”

Тут Дрібниць “жирний і ситий”, Гвоздин “хазяїн знаменитий”, Скотинини – “при дитинок зграї – найменшому лише два роки…”. Тут і повітовий франт Петушков, Бешкетників, вислужений радник Флянов (“Важкий пліткар, старий шахрай, Ненажера, хабарник і блазень”). Для кожного із цих маленьких героїв, описаних у романі, Пушкін знайшов прізвище, що передає людську сутність цього персонажа. Навіть маленьких героїв роману легко запам’ятати й відрізнити друг від друга. Московські бали сам Пушкін називає “ринком уламок” – місцем, куди вивозять дочок саме для того, щоб видати їх заміж.

Дуже яскраво описані в романі картини ресторанного обіду й спектакль у театрі.

Тут ми знаходимо й опис дуелі – явища, якого сьогодні не існує. Дуель – це двобій чоловіків, які в такий спосіб захищають свою честь – Пушкін оспівує дуель, віддаючи перевагу зброї перед епіграмою. Пушкіна жалує Ленского – жертву дуелі, він оплакує його молоді роки, його не прожите життя.

Ще одне явище – плітки, які постійно поширює навколо головних героїв суспільство, “загальний глас”, “готовить” Онєгіна в пари Тетяні, потім обурюється за кого б ще неї видати заміж, тому що всім нареченим вона відмовила – “Бешкетників сваталася: відмова”, з гусаром Пихтиним “розійшлося”…

У романі є не тільки сама портретна галерея персонажів, всі вони – учасники дії, “живої картини” – чи те бал, гульба в ресторані, або спектакль театрі. Так на іменинах ми бачимо, як обідають гості – “панни з Тетяною сидять, чоловіка навпроти. Хрест кладуть і навколо стола, як рій, гудуть…”, “притихли голосу веселі, вуста жують. З усіх боків дзенькають чарки, гримлять блюда, звучить дзенькіт ножів…”

Пушкін обрисовує не тільки образну, а й звукову картину того, що відбувається. Адже й на балі й на природі, будь-де, можна закрити очі й усе побачити й почути – і скрип снігу під лезами санок, і веселі крики дітей, які качаються на льоді замерзлої ріки, мелодію, що виводить смичок у театрі…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Роман “Євгеній Онєгін” А. Пушкіна – “енциклопедія російського життя”

Categories: Нові твори

Links