Література абсурду у творчості едварда Ліра

Значну роль в англійській літературі XIX століття зайняла дитяча Література абсурду, оригінальніше й неповторне явище. На перший погляд, випадаючи із загальної картини літературного розвитку, література абсурду, однак, має глибоких Корінь у народній поезії й у класичній літературі, вона є новим способом осмислення миру. Неважко помітити значну подібність художнього мислення Керролла й Ліра, з одного боку, Свифта й Диккенса – з іншої. Література абсурду доводить до комічного ефекту ту типізацію, якою так майстерно користувався Диккенс, розвиває

й використовує багатство літературних прийомів, накопичених англійським критичним реалізмом.

Едвард Лір, поет, художник і мандрівник з повним правом може вважатися одним з основоположників англійської (і європейської) дитячій літератури у власному розумінні слова: його добутку із самого початку призначалися й для дорослих, і для дітей, і дитячий читач в Англії з величезною любов’ю поставився до Творчості Ліра. У той же час едвард Лір заклав основи нового напрямку в англійській літературі: він створив своєрідну гумористичну літературу абсурду.

Знаменним У творчості Ліра була 1846 рік, коли

він видав “Книгу нісенітниць”, що перетворила Ліра у відомого й улюбленого дітьми письменника. За “Книгою нісенітниць” пішли “Безглузді пісеньки, історії,-ботаніка й абетка” (1871), “Нові нісенітниці” (1872), “Сміховинні пісеньки” (1877) едЕард Лір став “лауреатом безглуздості” Багата уява Ліра, його заразливий сміх виразилися не тільки в його віршах, але й у дивних ілюстраціях до них, виконаних самим автором Поетична творчість Ліра харчувалася з декількох джерел. Найважливіший з них – усна народна творчість. Лір пожвавив і переосмислив ексцентричний початок, властивий англійському фольклору, зробивши його головним архітектонічним принципом своєї поезії. У творчості Ліра можна доглянути відомий вплив памфлетів і сатир Свифта. Творчість Ліра далеко не так необразливо, як це може здатися на перший погляд. Багато чого в ньому зачіпає тупоумних буржуа, манірних дам і недальновидних базік.

Головна мішень поезії Ліра – відсталість людської думки, у якій би формі вона не проявлялася. Фантазія Ліра в основному спрямована на створення комічних персонажів із запаморочливими іменами, на гру словами. “Комедія положення” досить далека від його творчості, і читач згадує про неї тільки в тих випадках, коли Лір ставить своїх героїв у зовсім неправдоподібні умови (“Кіт і Сова”). У своїй творчості Лір нерідко переосмислює, пародіює різні поетичні жанри – баладу (“Утоку й Кенгуру”), байку з моралізаторським фіналом (“Поббл, у якого немає на ногах пальців”). Кращі добутки: цикл віршів про Джамблях, “едвард Лір пр самому себе”, “Прогулянка верхи”. едвард Лір створив також безліч маленьких шедеврів – лимериков. У лаконічній, ощадливій формі лимерика своєрідна поетична логіка Ліра заграла новими фарбами:

Викликнув один бородань: “Ну, чого ж мені робити! Хоч плач! Живуть, як у гнізді, У моїй бороді Сорока, ворона й грак!” (Переклад наш)

Вірші Ліра стали відомі радянським дітям у прекрасних перекладах С. Я. Маршака. Слідом за едвардом Лиром традиційну для англійців поезію нісенітниць розвивав Л. Керролл, що одним з перших в Англії став писати спеціально для дітей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Література абсурду у творчості едварда Ліра