Йоганн Вольфганг Гете Лісовий цар
Йоганн Вольфганг Гете
Лісовий цар
Перекладач: Б. Грінченко
Джерело: З книги: Чорна О. В. Зарубіжна література: Хрестоматія. 9 клас.- Харків: Торсінг, 2003.
Хто їде в негоду тим лісом густим?
То батько, спізнившись, і хлопець із ним.
Обнявши малого, в руках він держить,
Його пригортає, його він пестить.
– Чом личко сховав ти, мій синку малий?
– Ой тату! Чи бачиш? – Он цар лісовий:
У довгій киреї, в короні… дивись!
– То, синку, тумани навкруг простяглись.
“Мій хлопчику любий, до мене сюди
На луки зелені
В моєї матусі є пишні квітки,
Гаптовані злотом тобі сорочки”.
– Ой тату, він кличе на луки рясні,
І квіти, і злото дає він мені.
– Нема там нічого, мій синочку. Цить!
То вітер між листям сухим шелестить.
“До мене, мій хлопче, в дібровах густих
Дочок уродливих побачиш моїх,
Вестимуть таночок і будуть співать,
Співаючи, будуть тебе колихать”.
– Ой тату, мій тату, туди подивись:
В танку королівни за руки взялись…
– О ні, усе тихо у темряві там:
То верби старії схилились гіллям.
“Мене, хлопче, вабить урода твоя:
Чи хочеш – не хочеш, візьму тебе я!”
– Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!
Він давить, він душить, він тягне мене!..
Наляканий батько не їде – летить…
А хлопець нудьгує, а хлопець кричить.
Добіг він додому і дивиться він:
В руках уже мертвий лежить його син.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)