“Золотий гомін” пробудження і передчуття трагедії у ранній творчості Тичини

“Сонячні кларнети” – так називалася перша збірка Павла Тичини. Вірші цієї збірки – то вияв світлих, щирих, романтично піднесених почуттів молодого Тичини. Він вірить, що терни, яких так багато було на історичному шляху України, залишилися в минулому, бо вже дзвенить “золотий гомін” пробудження. Поет щасливий від думки, ідо народ його став вільним.

Гори каміння, що на груди мої навалили,

Я так легенько скинув –

Мов пух…-

Говорить він від імені українців. Поетові уявляється, що навіть пращури припливають на золотих

човнах із сивої-сивої давнини, щоб привітати нову Україну. Мабуть, вірш “Золотий гомін” якнайкраще передає захоплення поета, проте, незважаючи на загальну радість, десь у куточку свідомості зароджується занепокоєння:

Чорний птах із гнилих закутків душі,

Із поля бою прилетів.

Кряче.

У золотому гомоні над Києвом,

Над всією Вкраїною –

Кряче.

Тичина інтуїтивно, мабуть, відчував, що віддаватися ейфорії все-таки не можна, бо надто багато ворогів у його Батьківщини. І справді, тривога ця була не марною: навесні 1918-го незалежність була потоплена в крові більшовицькими військами на чолі

з колишнім царським генералом Муравйовим.

Надзвичайно боляче було поетові бачити, як багато навколо жорстокості, скільки ненависті, скільки крові. Той вир громадянської війни, в якому опинилася Україна, нагадує йому горобину ніч, в яку земля здригається від ударів грому, а небо зловісно спалахує блискавицями.

Тоді ж з’являється і вражаюча поема “Скорбна мати”. Свята Марія зійшла на землю, щоб врятувати Україну, бо їй страшно, що людське серце вже “до краю обідніло”, бо земля дуже щедро полита кров’ю її захисників. І охопив Марію такий жах, що її серце не пережило цих страждань:

Не витримала суму,

Не витримала муки,-

Упала на обніжок,

Хрестом розп’явши руки!..

А в іншому вірші Павла Тичини “Послав я в небо свою молитву…” поет звертається до Бога, благаючи його захистити рідну землю, спинити кров.

Ці талановиті поезії не можуть залишати нас байдужими, бо в них закарбувалася історія; в одних – романтично-піднесена, а в інших – трагічна. Поетичні твори молодого Павла Тичини найбільше хвилюють, бо в них, мені здається, найяскравіше розкрився талант поета.

Пізніше, у часи культу особи Сталіна, коли багато хто (у тому числі і Тичина) змушений був писати вірші для того, щоб догодити владі, цей величезний талант не міг не деформуватися. Але чи маємо ми моральне право судити поета за компроміси, на які він був змушений іти? Часи ж бо були такі жорстокі!

Пам’ятаймо рядки, написані Павлом Григоровичем наприкінці свого дуже нелегкого життєвого і творчого шляху:

Любите ви Україну –

Я же більш її люблю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Золотий гомін” пробудження і передчуття трагедії у ранній творчості Тичини

Categories: Твори з української літератури

Links