Зображення велетенського соціального зрушення в долі народу (за романом М. О. Шолохова “Тихий Дон”)
Чотири підпірки у людини в житті:
Дім із сім”єю, робота, люди, з ким разом
Правиш свята і будні, і земля, на якій
Стоїть твій будинок. І всі чотири –
Одна важливіша за іншу…
В. Распутін
“Тихий Дон” – народна епопея. В ньому М. Шолохов по-новому, у повній відповідності з правдою історії, втілює тему російського козацтва. Спираючись на суворо вивірений матеріал історії, письменник малює істинну картину донського життя, його еволюцію. Дійсність Росії надала в розпорядження автора такого типу конфлікти, котрих
Глава сімейства Мелехових – Пантелій Прокопович належав до корінного козачого роду. Він все життя відрізнявся неприборканою запальністю, шаленим темпераментом, був завзятий вершник, але під час дійсної служби, упавши з коня, скульгавів. Пантелій Прокопович стоїть на варті старих козачих устоїв, виказуючи часом риси крутого характеру, деспотизму, не терпить непокірності. Він уміє дбайливо вести господарство, сам працює від зорі до зорі. На нього, а ще більшою мірою на його сина Григорія, падає відблиск благородної і гордої натури діда Прокопа, який кинув колись виклик патріархальним звичаям хутора Татарського. Революція і громадянська війна вносять круті зміни у сформований сімейно-побутовий уклад сім’ї Мелехових. Руйнуються звичні родинні зв’язки і водночас народжуються нові звичаї і мораль. Автору “Тихого Дону” як нікому вдалося розкрити внутрішній світ людини з народу, відтворити російський національний характер епохи революційного розвалу.
З великою майстерністю М. Шолохов відтворює складний характер Григорія Мелехова. Він – обдарований син народу, чесна людина – навіть у своїх помилках. Він ніколи не шукав власної вигоди, не піддавався спокусі наживи і кар’єри. Помиляючись, Григорій чимало пролив крові тих, хто утверджував нове життя на землі. Провина його очевидна. Він сам усвідомлює це. Проте до Григорія не можна підходити однозначно: ворог і тільки. З особливим проникненням Шолохов показав складний нелегкий шлях головного героя. На початку епопеї це вісімнадцятирічний хлопець – веселий, сильний, гарний. Григорій – винятково цільна, чиста натура. Він осяяний світлом, яке ніби виходить із різних джерел, – тут і кодекс козачої честі, і напружена селянська праця, і молодецтво в народних ігрищах і гулянках, і прилучення до багатого козачого фольклору, і перше кохання. Споконвічна козацька сміливість і відвага, благородство і великодушність стосовно переможених, зневага до малодушних і боягузів – ці риси визначали поведінку Григорія у всіх життєвих обставинах. У тривожні дні революційних подій він робить чимало помилок. Мелехов мріє про такий устрій життя, при якому людині відплачувалося б мірою його розуму, праці і таланту. Але на шляху пошуків істини козак часом не в силах осягнути залізну логіку революції, її внутрішні закономірності. Григорій Мелехов – горда, вільнолюбна особистість і водночас філософ, правдошукач. Для нього велич і неминучість революції повинні бути виявлені і доведені всім наступним ходом життя.
Чарівний образ старої Іллівни, яка уособлює важку долю жінки-козачки, її високі моральні якості. Дружина Пантелія Мелехова – Василиса Іллівна, але в тексті роману вона постійно називається Іллівною. Вона – корінна козачка Верхнє-Донського краю. Життя з чоловіком було для неї несолодким, часом у запалі він тяжко бив її, вона рано постаріла, потовстіла, хворіла, проте до останнього дня залишалася турботливою, енергійною і справжньою господинею.
З особливою силою постає у романі образ Наталі, жінки високої моральної чистоти і чутливості – “її очі світилися сяючим трепетним теплом”. Маючи сильний характер, Наталя довго мучилася в становищі нелюбимої дружини і ще сподівалася на кращу долю. Але вона рішуче може постояти за себе і своїх дітей і владно заявити про своє право на яскраве, справжнє життя. Вона кляне і кохає Григорія безмірно. З небаченою глибиною в останні дні її життя розкриваються сила духу і чарівна моральна чистота цієї героїні.
До неї прийшло її щастя. Сім’я відновлена, завдяки Наталі в ній запанували згода і любов. Вона народила двійню: сина і доньку. Наталя виявилася настільки ж люблячою, відданою і турботливою матір’ю, якою була і дружиною. Ця прекрасна жінка є втіленням драматичної долі сильної, гарної, беззавітно люблячої натури, вона може пожертвувати всім, навіть життям, в ім’я високого почуття.
У “Тихому Доні” показано найбільше соціальне зрушення у долі народу. Не тільки загибель козацтва як суспільної верстви зображена в книзі. Велич Шолохова в тому, що він простежує життя всієї нації, загальнонародну долю. Зіткнулися два світи уявлень і вірувань, відбулися круті історичні розломи.
Епосу відповідають герої, які поєднали в собі корінні протиріччя епохи, втілили загальнонародні позитивні якості. Безкомпромісність Григорія Мелехова свідчить про силу шолоховського реалізму, який доходить до самих основ. Цим пояснюється те, що доля кожної сім’ї залежить від долі країни.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)