В 1852 році “Записки мисливця” И. С. Тургенєва выш-чи окремим виданням і відразу ж звернули на себе увага. Як точно помітив Л. Н. Толстой, істотне зна-чение й достоїнство “Записок мисливця” насамперед у тім, що Тургенєв “зумів в епоху кріпосництва ос-ветить селянське життя й оттенить її поетичні сторони”, у тім, що він знаходив у російському народі ” біль-ше доброго, чим дурного”. Так, Тургенєв умів бачити кра-стільник}’ душі мужика, і саме ця краса була головним аргументом письменника проти неподобства крепостниче-ства. Тургенєв
не поетизував мужика, не приукраши-вал його життя, воно писав правду про нього. І в цієї-те прав-ді, покоившейся па глибокої переконаності письменника в тім, що “у російській людині таїться й зріє зародок майбутніх великих справ, великого народного розвитку”, і була головна переконуюча сила його добутків. Можна сказати, що “Записки мисливця” відкрили перед російським читачем новий мир – мир крестьянс-кий. Тургенєв, безсумнівно, продовжує традиції Н. В. Гоголя, що у своїй безсмертній поемі ” Мер-Твые душі” показав не тільки Росію Чичиковых, ма-ниловых, Плюшкиных, але й Росію народну
Вспом-Їм,
наприклад, каретника Михєєва, теслі Степана Пробку, що убежали на волю Абакума Фырова й багатьох інших. Але в Тургенєва мужики з’являються не як мерт-вые, а як живі душі, справжня опора нації; вони різко протистоять миру панів. Іван Сергійович із великою теплотою описує селян, дотримуючись свого головного принципу – вірогідності изображе-ния. Він часто малював з натури, нею образи мали ре-альные прототипи
И цей підкреслений натуралізм робить оповідання Тургенєва особливо коштовними й инте-ресными для нас. Оповідання “Тхір і Калиныч” починається з