Значення творчості Тредиаковского для російської літератури
Василь Кирилович Тредиаковский народився в 1703 році в сім’ї священика. В Астрахані пройшли дитячі роки письменника, у школі католицьких ченців він вивчив латинську мову. В 1723 році без дозволу батьків виїхав у Москву й надійшов у Слов’яно-греко-латинську академію. Тут уперше почав займатися літературою, писав вірші. Після закінчення академії, прагнучи поповнити своє утворення, відправився за кордон. Спочатку він відвідав Голландію, потім поїхав у Францію, де слухав лекції в Сорбоннском університеті
В 1730 році повернувся в Росію й незабаром
В 1734 році їм була написана “Ода врочиста про здачу міста Гданьска” – перша російська ода. У трактаті “Новий і короткий спосіб до додавання російських віршів”, написаному в 1735 році, Тредиаковский виступив як реформатор російського
При дворі Ганни Иоанновни Тредиаковский займав принижене положення придворного поета, що постійно піддавався глузуванням і знущанням. Відношення іншого правителя до поета зовсім протилежно. Існує Легенда, що Петро I, високо оцінивши талант Тредиаковского, назвав його “вічним трудівником*.
И в самій справі, поет ретельно займався літературною діяльністю, дуже багато перекладав. Йому належить переклад з латинського політико-повчального роману Дж. Баркли “Аргенида”, здійснений в 1751 році. Він переклав із французької мови на російську традиційну працю по античній історії Ш. Роллена і його учня – Ж.-Б. Кревье: “Древня Історія “, “Римська історія”, “Історія про римських імператорів”.
Двадцять років, з 1749 по 1769 рік, Тредиаковский посилено займався роботою над цими добутками. Трапилося нещастя, і частина перекладений текст згорів під час пожежі. Невтомний Тредиаковский перевів кілька томів історії заново.
Особливу популярність придбала його “Телемахида” – віршований переклад прозаїчного роману Ф. Фенелона “Пригоди Телемаху”.
В “Телемахиде” утримувалися досить сміливі політичні висловлення, що засуджували тиранічне правління. Переклад, здійснений в 1766 році, був виконаний гекзаметром. Тредиаковский продемонстрував поетичні достоїнства цього маловідомого в російському віршуванні розміру. Однак утруднений, архаїчний стиль зробився предметом пародій і глузувань із боку сучасників поета
Ще при житті поета, в 1752 році, був виданий двотомник “Твору й переклади”, куди ввійшли далеко не всі створені Тредиаковским добутку
Найбільш відомі “Вірші похвальні Росії”, написані в 1728 році в Парижу. Уперше були надруковані в книзі “Їзда в острів любові”, виданої в 1730 році. Це ода, що прославляє російську землю, її правителів, віру, народ, силу й достаток
Автор починає оповідання з пояснення своєї поезії погляду на Росію:
Почну на флейті вірші сумні,
Зрячи на Росію чрез країни дальни:
Тому що всі днесь мені її доброти
Мислити розумом є багато полювання
Чому “чрез країни дальни” дивиться поет на рідну землю? Очевидно, щоб у порівнянні з ними зрозуміти неповторність і своєрідність батьківщини, її самобутність і неординарність. Він називає Росію матір’ю, порівнює з ясним сонцем і світлом. У неї світла особа, бог створив її шляхетної й доброзичливої. Оспівуючи християнську віру, поет сподівається, що не буде на Русі іновірців і католицька церква не ступить на нашу святу землю:
У тобі не буде віри двойния,
До тебе не сміють приступитися злі
На думку поета, народ Росії православної гідний своєї батьківщини-матері, готовий постояти за неї в будь-якому суворому бої, щоб ще раз довести миру, що хоробрістю славляться здавна росіяни воїни
А Росія – країна рясна, повна скарбів і багатств, сильна й у той же час добра й щедра. Співають славу Росії, складають у її честь заздоровні пісні всі росіяни, увесь світ схиляється перед цією чудовою країною, і не вистачить сотні мов, щоб прославити її благодійник і мудрість, побажати їй здоров’я:
Коль у тобі зірки всі здравьем блищать!
И росіяни коли голосно хлюпають:
Виват Росія! виват драгая!
Виват надія! виват блага!
Нехай вічно живе й славиться в століттях мила російському серцю Росія, нехай буде щасливий її народ, справедливі правителі, багаті ниви, щедрі й хлібосольні росіяни
В. К. Тредиаковский – перший росіянин поет, що почав розробляти нову систему російського віршування – силабо-тонічну. Він увів поняття стопи, тобто одиниці вірша, що представляє собою сполучення ударних і ненаголошеного (або двох ненаголошених) складів: ямбічна стопа, хореїчна, дактилічна й т. д. Це було важливим нововведенням для теорії й практики російського віршування
Великий внесок у літературу зробив В. К. Традиаковский як перекладач. Його багатотомні переклади радували сучасників красою й точністю складу, високою майстерністю й професіоналізмом. Автор володів не тільки теорією, але й практикою віршування. Його поетичні добутки щирі й відкриті, прості й нехитрі, відрізняються чіткістю форми, вишуканістю одержания, отточенностью складу
Одним з перших поет звернувся до перекладу езопових байок, зробивши це з більшим смаком і творчим підйомом, увівши в оповідання живих героїв, що говорять народною мовою, близькою й зрозумілим усім. Мудра мораль, тонкий гумор цих добутків здобули авторові всесвітню популярність і славу
(1 votes, average: 5.00 out of 5)