Наступність російської літератури. (Оди “Вільність” А. Н. Радищева й А. С. Пушкіна)

Я те ж, що й був і буду все моє століття:

Не худоба, не дерево, не раб, але людина!

А. Радищев

Радищев, виношуючи революційні ідеї скинення самодержавства, створює оду “Вільність”. Як послідовний він був у запереченні тиранії, настільки сміливим був і в поетичному експериментаторстві. Для прославляння політичної й цивільної волі поет обирає традиційний жанр оди. Але що ж залишається в ній від традиції класицизму? Адже Радищев оспівує не видатного полководця й не державного діяча й, тим більше, не монарха. Полемично сам початок

добутку:

ПРО! дарунок небес благословенний,

Джерело всіх великих справ,

Об вільність, вільність, дарунок безцінний/

Дозволь, щоб раб тебе оспівав.

Пушкін же, засуджуючи й страта народом французького короля Людовика XVI, і вбивство дворянами-змовниками Павла I, виступає за обмеження самодержавства “законом”-конституцією:

Прийди, зірви з мене вінок,

Розбий зніжену ліру…

Хочу оспівати Волю миру,

На тронах уразити порок…

Тирани миру! тріпотіть.’

А ви, мужайтеся й внемлите,

Повстаньте, занепалі раби!..

Лише там над царскою главою

Народів не лягло страданье,

Де

міцно з вільністю святий

Законів потужних сочетанье.

Радищев же у своїй оді доводить право народу на страту царя-тирана. Народ – творець всіх благ земних, і цар, що загордився, що він щирий Господь, а не народ, “злочинець із всіх найперший”.

Радійте, склепанны народи.

Рє право мщенное природи

На плаху звело царя.

Ода “Вільність” Радищева – перше слово російської революційної поезії – містить у собі заклик до революції й виражає його відповідно до принципів естетики поета. Справжній творець, затверджував Радищев, відкриває співгромадянам “різноманітні шляхи пізнання”, нікчемна поезія без думки – “худий без думок джерело словесності”.

Пушкін цінував значення поезії Радищева, його внесок у російську літературу. Недарма в первісному варіанті вірша Пушкіна “Пам’ятник” був рядок: “слідом Радищеву восславил я волю”. В оді “Вільність” Олександр Сергійович із юнацькою безрозсудністю й сміливістю викликує:

Самовластительный лиходій!

Тебе, твій трон я ненавиджу,

Твою погибель, смерть дітей

З жорстокої радостию бачу.

Читають на твоєму чолі

Печатка прокльону народи.

Ти жах миру, сором природи.

Докір ти Богові на землі.

Пушкін затверджує, що лише закон повинен очолювати в житті, він один може служити станом справедливості й щастя народів.

И днесь учитеся, про царі:

Ні наказанья, ні нагороди.

Ні дах темниць, ні вівтарі

Не вірні для вас огорожі.

Схилитеся першим розділом

Під покров надійну Закону,

И стануть вічною вартою трону

Народів вільність і спокій


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Наступність російської літератури. (Оди “Вільність” А. Н. Радищева й А. С. Пушкіна)