Доведенню своєчасності та фатальною неминучості “наумовщины” присвячені основні події у романі. У житті героїв автор наполегливо шукає загальний знаменник: оскільки шлях кожної людини расчислен і формула цього шляху незмінна, остільки індивідуальним може лише переживання за українсько-словацьким кордоном життя і смерть. Саме тоді людина стає особистістю і може бути цікавою для письменника-психолога. Решта у житті людей – механічне, буденне існування, перетворює в безлике стадо.
Арцыбашев простежує те, що веде героїв до смерті
чи штовхає на самогубство, настирливо фіксуючи увагу на “правді передсмертної печії”. Ставши гучної реплікою в розмірковуванні проблемою самогубств, що заполонили Росію у початку 1910-х років, роман “У межі” навряд чи отримав того громадського резонансу, що мав “Санін”. Тенденційність і суб’єктивізм сягнули новому творі таку концентрацію, що виводили його з межі красного письменства, перетворюючи на свого роду беллетризованную публіцистику. “Роман Арцыбашева – що завгодно, тільки література”, – категорично, але слушно зауважив Д. У. Філософів. Повторити успіх “Саніна”,
зробити нового роману так само популярним, яке соціально-педагогічну ідею так само затребуваною Арцыбашев не зміг. “Щоб збігтися з життям читача та стати необхідним йому, слід почати нити ідеалів, про світлої життя, про “Москві”…”, – писав Арцыбашев в 1913 року, визнавши себе нездатним “щільно підійти до потреб російського обивателя”, як це вдалося то передували роки. У історичної ретроспективі “Санін” бачиться однією з тих явищ суспільно-літературної життя початку сучасності, які, не залишивши помітного сліду у мистецькій еволюції, був у той час своєрідним соціальним і духовним “барометром” епохи. Ставши дзеркалом громадських ідей настроїв другої половини 1900-х років, роман, своєю чергою, активно формував їх. Арцыбашев широко використовував критичні і публіцистичні інтерпретації свого роману. Навіть негативні публічні судження з оцінкою, часом невиправдано різкі і грубі, “працювали” створення привабливих для молодіжної аудиторії “образів” роману та її автора, забезпечивши як стійкий зацікавлення читачів до твору, але його вражаючий комерційний успіх. Це є найважливішим ознакою ідеологічного бестселера, вырастающего на літературної грунті, але пускающего глибоке коріння у свідомості як ефективної, але найчастіше недовговічною ідеологічної матриці. Проте інтерес до начебто який втратив принадність новизни і актуальність бестселеру може відродитися до інших епохи, у деяких громадських умовах, у взаємодії з новими ідеологемами. У цьому цікаво свідчення З. Пово-лоцкого про популярність “Саніна” у Польщі вже у 1920-ті роки: “”Санін” був швидко переведений на польська мова. Був досить популярне, особливо у двадцяті роки, коли автор його опинився у Варшаві, зокрема сторінки газети “За свободу” він почав діяльність не так літературну, скільки публицистическую”36. У сучасному Росії інтерес до роману необмежений колом дослідників, намагаються осмислити цей витвір у тих російської літератури початку уже минулого століття. Фактично і на початку ХХI століття “Санін” – один із найбільш популярних, які мають незмінним попитом книжок. Нові книжкові видання “Саніна” з’являються практично щорічно, їх тиражі, порівнянні з тиражами, якими бестселер видавався на початку ХХІ століття, швидко розходяться. Читацьку аудиторію Арцыбашева різко збільшилася епоху Інтернету й нових медіа. Його твори купують на сучасних цифрових носіях, читають, слухають і обговорюють на форумах й у блогах. У 2005 року видана аудиокнига із записом “Саніна” (вид-во “Вира-М”). Роман поширюється і у вигляді “цифровий книжки”, яку можна купити (скачати) в Інтернет-магазинах. У цьому майже всі художні твори Арцыбашева, включаючи роман “Санін”, і навіть публіцистика письменника постійно доступні на відомих мережевих ресурсах: Lib. Ru: Бібліотека Максима Мошкова і Балтійський архів. Саме там і деяких літературних сайтах розміщені нечисленні роботи про Арцыбашеве (чи посилання них): биобиблиографические довідки, науково-популярні статті те есеїв, опубліковані ролі передмов до виданням його найкращих робіт. Раз у раз та масове періодична печатку згадує про Арцыбашеве, пропонуючи переважно апологетичний погляд на письменника, а де й спрощені, невільні від неточностей версії його творчої шляху. Це багато в чому слабкої вивченістю творчості Арцыбашева. Він продовжує залишатися віддавна “возвращенным”, а ніби не “повернулися” письменником початку сучасності. Тим важливіше, з погляду, як сучасне літературознавче прочитання Шевченкових творінь, особливо роману “Санін”, а й максимальне урахування громадського, ідейного і літературного контексту, де вони існували століття тому.
