Значення й граматичні ознаки імені прикметника

Ім’я прикметник – частина мови, що позначає ознаку предмета й відповідає на питання який? чий?: Дзвіночки мої, квіточки степові! Що дивитеся на мене, темно-блакитні? І про що дзенькаєте ви в день веселий травня, серед некошеної трави головою качаючи? (А. К. Толстой.) З якої сторони ми підійшли, де саме мисливська хатинка (М. Пришвін.) Під ознакою в граматиці прийнято розуміти властивості (тендітний), приналежність (вороняч), кількості (п’ятирічний) і т. д., що характеризують предмети. За значенням і формою розрізняють розряди прикметників: якісні

(червоний прапор), відносні (гранітний монумент) і присвійні (лиса нора).

Імена прикметники залежать від іменників, погодяться з ними, тобто ставляться в тім же відмінку, числі, роді, що й іменники, до яких вони ставляться (білий сніг, нові проблеми, темними ночами).

Початкова форма імен прикметників – називний відмінок в однині чоловічого роду. Імена прикметники бувають у повній: Закружилося листя золота в розоватой воді на ставку. (С. Єсенін.) і в короткій формі: Облетіла тополя сріблиста й світлий. (.Єсенін.) (тільки якісні).

У реченні прикметники в повній формі, як правило, бувають погодженими

визначеннями, іноді є іменною частиною складеного присудка, наприклад: У морські глибини проб’ється, зійде на Ельбрус і Казбек. І всюди перемоги доможеться радянська проста людина. (В. Лебедєв – Кумач) – визначення морські, радянський, простій виражені іменами прикметниками в повній формі

Прикметники в короткій формі вживаються тільки як присудки: Його хода 6ила недбала й ледача. (М. Лермонтов.) – іменна частина складеного присудка виражена короткою формою прикметника: недбала, ледача. Будучи присудком, прикметник погодиться з підметом, вираженим іменником, у роді й числі: Люблю той край, де зими борги, але де весна так молода! (А. К. Толстой.)

Якісні прикметники мають порівняльний і найвищий ступінь: Коротше ставав день… (А. Пушкін.) (порівн. короткий – коротше – найкоротший). Прикметники в короткій формі змінюються по числах і родам. Короткі прикметники не відмінюються; у реченні вживаються як присудки. При утворенні коротких форм прикметників чоловічого роду в їхніх основах може з’являтися випадний голосний про або е (якщо основа повного прикметника має на кінці два приголосних звуки): довгий – довгий, міцний – міцний, теплий – теплий, розумний – розумний і др.

Прикметник гідний має коротку форму чоловічого роду гідний. Від прикметників, що кінчаються на – нний, утворяться короткі форми чоловічого роду на – ен і – енен, однак у сучасній російській мові форми на – енен активно витісняються формами на – ен: істотний – істотний (не “существенен”), хворобливий – хворобливий (не “болезненен”). Лише в деяких випадках правильної є форма на – енен: щирий – щирий, низинний – незмінний, відвертий – відвертий. Окремі короткі прикметники не має форми чоловічого роду, рідше – жіночого роду, ще рідше мають тільки форму множини:

Деякі прикметники вживаються тільки в короткій формі: радий, горазд, повинен, потрібний: Ах, Чацкий, я вам дуже рада. (А. Грибоєдов.) А хіба пригожий Лель горазд на пісні? (А. Островський.) Я ранком повинен бути впевнений, що з вами вдень побачу я. (А. Пушкін.} Де силоміць взяти не можна, там потрібна звичка. (И. Крилов.)

Деякі якісні прикметники не мають відповідної короткої форми: прикметники із суфіксами (товариською, діловою, передовою, умілий, вороною, бузковий), що позначають високий ступінь ознаки (найсильніші, малюсінький), і прикметники, що входять до складу термінологічних найменувань (глибокий тил, швидкий поїзд). Іноді прикметники повної й короткої форми мають різні значення Якісні прикметники можуть сполучатися із прислівником дуже (дуже смаглявий, дуже веселий), мати антоніми (довгий – короткий). Якісні прикметники мають порівняльну й найвищий ступені порівняння. За формою кожний ступінь може бути простий (складається з одного слова) і складовій(складається із двох слів). Ступеня порівняння прикметників

Порівняльний ступінь показує, що в тім або іншому предметі ознака проявляється в більшому або меншому ступені, чим в іншому, наприклад: Розмови ставали дзвінкіше, несвязнее й веселіше. (А. Пушкін.)

1. Простий порівняльний ступінь – незмінна форма прикметника: Хмари зробилися як би тонше й прозрачней. (М. Горький.)

2. Порівняння двох предметів по якій-небудь ознаці можна виразити по – різному: Лівий берег ріки крутіше правого; Лівий берег ріки крутіше, ніж правий; Лівий берег ріки більше крутий, чим правий

3. Форми порівняльного ступеня прикметників, утворені за допомогою префікси по (имеющей значення “трохи більше”), частіше вживаються в розмовному мовленні

4. Деякі прикметники не утворять просту форму порівняльного ступеня: громіздкий, схудлий, зайвий, ламкий, масовий, пологий, передовий, ранній, боязкий, солоний і др.

У прикметників у формі складеного порівняльного ступеня друге слово змінюється по відмінках, числам і родам, наприклад: Після першого гола гра стала більше цікавої. Після першого гола супротивник став більше агресивним. Сміливішому гравцеві вдалося забити гол. Після першого гола спартаківці стали більше рішучими. При утворенні складеної форми порівняльного ступеня після слова більше (менш) не можна вживати прикметник у простому порівняльному ступені. Сувора особа батька сталася ще угрюмее. (В. Короленко.) Сувора особа батька сталася ще більш похмурим. Не можна сказати “більше угрюмее”.

У реченні прикметники у формі складеного порівняльного ступеня можуть бути визначеннями й присудками: Щось більше страшне, чим раптовий порив осінньої бури, ударило по вершинах сосен. (Б. Полевой.) Тепер вона виглядала більше хворобливої,

Найвищий ступінь показує, що той або інший предмет перевершує інші предмети по якій-небудь ознаці, наприклад: Праця – найкраще, саме радикальнейшее ліки. (К. Симонов.) Ранком він довго вибирав серед видрукуваних знімків самі виразні. Нарешті відкладені були два найкращих. (Л. Радищев.)

1. Суфікс – айш – уживається після г, до, х, які чергуються із шиплячими ж, ч, ш. Суфікс – айш – у найвищому ступені завжди перебуває під наголосом: найближче село, найсуворіший наказ

2. Якщо прикметник, від якого утворена найвищий ступінь, має односкладову основу (умн-ий, бистр-ий, нежн-ий), то наголос падає на суфікс (умнейший, найшвидший, найніжніший). Якщо прикметник, від якого утворена найвищий ступінь, має два або більше склади, наголос залишається на тім складі, де воно коштує в початковій формі (красив-ий – красивейший, интересн-ий – найцікавіший, ласков-ий – ласковейший).

3. У прикметників, що мають у початковій формі – ск-, – и-, – ов-, – ев-, – аст – , – ист-, – ат-, – лив-, – к-, проста форма найвищого ступеня не утвориться: білуватий, хворий, бурливий, волокнистий, головастий, голосний, довгий, дружній, крутий, ламкий, ласкавий, молодий, рідний, говіркий, ранній, сухий, вузький, умілий, частий і ін. Прикметники у формі найвищого ступеня змінюються по родах, відмінкам і числам: Що ж, Савушкин, це тільки виходить, що короткий шлях ще не самий вірний. (Ю. Нагибін.) Самим дивним у цьому лісі був не зимовий дуб, а маленька людина в разношенних валянках. (Ю. Нагибін.)

Відносні прикметники позначають таку ознаку предмета, що не може бути в предметі в більшому або меншому ступені. Відносні прикметники не мають короткої форми, ступенів порівняння, не сполучаються із прислівником дуже, не мають антонімів. Присвійні прикметники позначають приналежність чого-небудь особі (батьків будинок, сестрину хустку, дядин рада, рибальське селище) або тварині (ведмежий барліг, вовче виття, оленячі роги, кошкин будинок) і відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї? Присвійні прикметники змінюються по відмінках, числам і пологам

1. Присвійні прикметники мають суфікси – ов (-ев), – ин (-ин), – ий.

2. У непрямих відмінках чоловічого роду й у всіх відмінках жіночого й середнього родів у прикметників, початкова форма яких має суфікс – ий (вовчий, мисливський, лисий) і нульове закінчення, виділяється суфікс – й (на листі суфікс – й і закінчення – а позначаються однією буквою я [йа] (вовча), суфікс – й і закінчення – э позначаються однією буквою е [йэ] (вовче), у множині суфікс – й і закінчення – і позначаються однією буквою й (вовчі).

3. У сучасній російській мові вживаються присвійні прикметники, що виражають сімейні відносини: дідів, батьків, сестрин, дедушкин, папин, мамин, внучкин, а також численні прикметники, утворені від зменшувальних імен: Петін, Колин, Наташин.