Зіновій Зиник – прозаїк, літературний оглядач, журналіст
Зіновій Зиник (псевдонім Глузберга Зіновія Юхимовича) – прозаїк, есеїст, лібретист, літературний оглядач, радиожурналист. Народився в Москві в 1945 р. Учився в художній школі, у Московському університеті, писав театральні рецензії для журналу “Театр” і газети “Тиждень”, входив у коло представників неофіційної російської літератури. В 1975 р. емігрував в Ізраїль. Протягом року був режисером театру-студії для російськомовних студентів при Ієрусалимському університеті. Опублікував повість “Повідомлення” (1975).
В 1976 р. за запрошенням
“Ніша в Пантеоні” (1979) (уперше надруковані у французькому перекладі), “Російська служба” (1981) (на основі якого виник радиовариант), “Відхилення від повинності” (1982), “Руссофобко й фунгофил” (1984) (екранізований телебаченням Би-Би-Си в 1994 р.), малу прозу. Поява романів “Лорд і єгер” (1989) і “Зустріч із оригіналом” (1998) позначило
Із середини 80-х рр. Зиник створює добутку й англійською мовою. Це новели й есе, а також буф^-буф-опера-буф “Млості Comes the Tiger” на музику Дж. Макберни (1999). В 2000 р. збірник англомовних новел письменника “Mind the Doors” виходить Внью-Йорке.
Добутку Зиника опубліковані у Великобританії, США, Ізраїлю, Франції, Голландії, Росії, Польщі, Угорщині, Естонії. Громадянин Великобританії
Зіновій Зиник – представник літератури російського зарубіжжя. Не дивно його пильна увага до феномена еміграції. Але, за словами Зиника, він письменник – емігрантський по темі, а не в буквальному значенні, тому що не тільки формально, але й духовно інтегрований у життя сучасного Заходу й тому скоріше – космополіт. Улюблений герой письменника має московське минуле й “дивне” сьогодення – лондонськ, ієрусалимське або паризьке, повинен так чи інакше адаптуватися до нових умов
Досить характерна прикмета емігрантського життя – запекла ідеологічна боротьба різних емігрантських груп, багато в чому копирующая методи, засвоєні на батьківщині. Зиник завжди цурався емігрантської “міжусобиці”, думаючи, що в письменника є більше важливі завдання. Сформовані з роками подання про справжню місію еміграції одержали переломлення в романі художника “Лорд і єгер”.
Відштовхуючись від оповідання про “переміщені/ особах, щоперемістилися,”, письменник виходить на проблему взаємодії культур, проблему “Росія й Захід”. Крізь цю призму дивиться він і на еміграцію, щирим призначенням якої вважає зближення культур, зближення народів
Культуристорическую місію емігрантів Зиник бачить у тім, щоб бути “перекладачами” між Росією й Заходом, допомогти їм знайти – через сферу культури – загальна мова
Переклад, якщо скористатися словами А. В. Гараджи, – це пер-вод через границю (у цьому випадку – національну, ідеологічну, психологічну, язикову), передумова для діалогу
За цим коштує в остаточному підсумку проблема “поразки”, або “границі”, що “покладена універсальній мові, мові політичного й лінгвістичного завоювання миру”, про що говорить Деррида: “Щоб більш конкретно описати неможливість абсолютної об’єктивації, ми можемо перейти від лабіринту до Вавилонської вежі. Також і тут небо повинне було бути абсолютно завойоване в акті найменування, і цей акт нерозривно пов’язаний із природною мовою. Одне із племен, семіти, чиє ім’я – це ім’я, плем’я, що хотит побудувати вежу, що доходить до неба, щоб створити собі ім’я. І це завоювання неба, убирання неба в точку зору… означає присвоєння собі імені й домінування над іншими племенами з висоти цього імені. Але Бог сходить на землю й губить це підприємство, вимовляючи одне єдине слово: Вавилон. Це слово – власне ім’я, схоже на термін, що означає сум’яття, заплутування. Цим словом Бог присуджує людини до перекладу, до безлічі мов. Тому люди й повинні були відмовитися від ідеї однієї мови, який би панував над іншими” 121, с. 45. Вежа, згідно Деррида, означає піднесення над чимсь, перевага однієї точки зору іншим. Неможливість побудови Вежі уможливлює існування безлічі мов, носіїв частини істини. “І цю історію потрібно завжди розуміти лише як історію про Божественний, котре звичайно. Імовірно, це і є характеристика постмодернізму, оскільки модернізм^-модернізм-пост-модернізм усвідомлює цю поразку. Якщо модернізм відрізняється прагненням до абсолютної влади, то постмодернізм – це досвід кінцівки, досвід, у якому знаходить висвітлення приреченість всіх завойовницьких планів”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)