Літературний термін Авторські відступи

Авторські відступи – найбільше що часто зустрічаються внесюжетние компоненти оповідальних добутків. Структурно вони не відділені від оповідання, однак зміст, а нерідко й “внутрішня форма” (композиція, стиль) цих фрагментів тексту різко виділяють їх у мовленні оповідача. В авторських відступах міняється не приналежність мовлення, що залишається мовленням автора-оповідача, а сам об’єкт авторського висловлення. Якщо у звичайному оповіданні (від третього або від першої особи) об’єктами висловлення є події, учинки людей, їхня зовнішність,

внутрішній мир, то в авторських відступах об’єктом висловлення стає сам автор. Він говорить про себе, виражає свої подання про світ, передає свої настрої й переживання Авторська позиція – розуміння й оцінка письменником характерів людей, подій, ідейних, філософських і моральних проблем, поставлених у літературному творі.

Не слід ототожнювати авторську позицію з логічними, ясно й однозначно сформульованими судженнями. Дажеесли в добутку є міркування письменника про яких-небудь проблеми або прямі ідейно-емоційні оцінки персонажів і подій, позиція автора завжди ширше подібних суджень і оцінок.

Оцінки, які письменник дає різним фактам життя, людям, філософським і моральним принципам, навіть суспільним системам, – це насамперед оцінки в образній формі Авторська позиція проявляється, наприклад, у відборі фактів, у тім, у яких ситуаціях автор показує персонажів, як побудований сюжет, які точки зору на людей і події виражені в добутку. Іноді самі письменники наполягають, що для них важливий навіть “ритм” добутку – його порушення руйнує авторський задум.

Словом, авторська позиція проявляється у всіх основних сторонах літературного твору. Авторська позиція може бути виражена або прямо, відкрито, недвозначно, у прямій оцінній формі, або побічно, коли автор намагається уникати прямих суджень і оцінок. Деякі письменники використовують для вираження свого відношення до людей і подій героїв-резонерів, тобто таких героїв, які близькі авторам, виражають їхні думки або їхні подання про людину, навіть якщо вигляд таких людей суперечить їх же власним висловленням. Такий, наприклад, Сатин у п’єсі М. Горького “На дні”.

Нерідко героїв-резонерів використовували саме письменники-драматурги, тому що драматургія сильно обмежує можливості прямого вираження авторської позиції. Особливо складно аналізувати авторську позицію в добутках тих письменників, які уникають прямих авторських оцінок. Вони як би “розчиняються” в оповіданні, прагнучи до максимальної об’єктивності.

На перший погляд, такі письменники, як І. С. Тургенєв або А. П. Чехов, надають читачеві самому оцінювати що відбувається, самому визначати свої симпатії або антипатії. Але й в “об’єктивних” добутках, зрозуміло, виражена авторська позиція Її якоюсь мірою проясняють елементи форми цих добутків: сюжет, композиція, художнє мовлення. Нерідке відношення автора до героїв, подіям, якимсь сторонам життя залишається непроясненим, завуальованим.

Уникаючи прямих оцінок (позитивний або негативних), письменник прагне показати складність, неоднозначність зображуваного. Він може звертатися до життєвого досвіду читача, не прирікаючи читацького відношення до героїв і подій. Найчастіше в тому самому добутку ми знаходимо й твердження, і заперечення, і непрояснення або навіть підкреслена байдужність письменника до якихось сторін життя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Літературний термін Авторські відступи

Categories: Твори з української літератури

Links