Жартівливі поеми “Граф Нулин” і “Будиночок у Коломне”
Поет молодий, у нього багато проблем, але він повний планів, вийшов з важкої світоглядної кризи й зрозумів, що будувати свої погляди на життя й вимоги до неї потрібно не на “безтурботній вірі” у високі романтичні ідеали, а на правильному, тверезому розумінні життя, свого місця в ній.
Завдяки таланту, поет з повсякденності, щоденності може “зробити” високу поезію. “Прозаїчні картини” Пушкін наповнює хвилюючою поезією. Таких повсякденних картинок у поемах багато:
Осінній вітер, дрібний сніг
Так виття вовків.- Але те-те
Мисливцеві! Не знаючи млостей,
В отъезжем поле він гарцює,
Скрізь знаходить свій нічліг.
Чим же зайнята жіноча половина поміщицьких садиб?
Вона повинна:
Гриби солити, годувати гусаків,
Замовляти обід і вечерю,
В анбар і в льох заглянути…
Надзвичайно органічно й вільно поет переходить із опису способу життя в садибі на героїню, її інтереси, напрям думок.
Вона сидить перед вікном;
Перед нею відкритий четвертий тім
Сентиментального роману:
Любов Элизы й Армана,
Иль переписка двох сімей.
У селі все викликає інтерес, наприклад сцена:
…виниклої
Козла із дворовою собакою…
Повсякденна картинка, але Пушкін і неї вміє наповнити ліризмом, гумором. Показавши одноманітність сільського будня, поет уміє заглянути у внутрішнє життя панської садиби, з її нехитрими турботами й заняттями. І теперішньою подією стає приїзд навіть випадкового гостя:
Як сильно дзвіночок далекий
Часом хвилює, серце нам.
Автор, прекрасно знаючи психологію людини, у декількох фразах малює нам одного з героїв поеми. Невеликий отрывочек, усього кілька рядків, а яку ємну картину дає нам Пушкін:
Граф Нулин, із чужих країв,
Де промотав він у вихрі моди
Свої прийдешні доходи.
Себе казатъ, як дивовижний звір,
У Петрополь їде він тепер.
Граф повний снобізму, він звик до легких перемог у па – ризькому світлі, йому невтямки, що у світі існують вірність слову, чистота помислів, відданість принципам.
Гостинність і цікавість від нудьги герой приймає за флірт і занадто швидко переходить до активних дій. Одержавши рішучу відсіч господарки, граф здивований, навіть збентежений. Він абсолютно не розуміє, як поводитися в даній ситуації.
З появою нового героя, хазяїна садиби, змінюється динаміка дії. А. С. Пушкін прекрасно володіє технікою словесної характеристики героя. Мовлення поміщика, що ще не охолонув від полювання, азарту погоні, будується на уривчастих фразах, непослідовності питань. Створюється враження, що він не розмовляє, а вимовляє монолог. Це теж характеристика персонажа, самовдоволеної, прямолінійної й недалекого, але незлої й простосердої людини. Поміщик простодушний, бачить у всіх навколишніх “приятелів”, він досить гостинний і хлібосольний хазяїн:
Яка кепська погода!
У кузні я бачив ваш
Зовсім готовий екіпаж…
Наташа! Там у городу
Ми зацькували русака…
Агов, горілки! Граф, прошу покуштувати…
И в кінці, продовжуючи жартівний тон оповідання, поет говорить досить серйозні речі. Цю думку він проводить у багатьох своїх добутках:
Тепер ми можемо справедливо
Сказати, що в наші часи
Чоловікові вірна дружина,
Друзі мої, зовсім не диво.
У наступній поемі, “Будиночок у Коломне”, Пушкін довго напівжартівливо-напівсерйозно міркує про зміст і предмет поезії. Автор затверджує, що предметом може бути будь-яка тема, а не тільки високі почуття й пориви, ідейність і патріотизм. Поезія в першу чергу повинна тішити, захоплювати, а не тільки виховувати. Пушкіна відстоює свою думку на право жартувати в поезії. Це, уважає автор, нітрохи не принижує щире мистецтво. Відповідаючи можливим опонентам, Пушкін писав: “Жарт, натхненна серцевою веселістю й минутною игрою уяви, може здатися безнравственною тільки тим, які про моральність мають дитяче або темне поняття…” Розповівши в поемі майже анекдотичний випадок про парубка, що найнявся під видом куховарки в будинок своєї улюбленої, Пушкін не закінчує свого добутку мораллю. Це не в його правилах. Поет жартує, разом із читачами сміється. Але часом у його оповідання входять похмурі жарти:
Я води Петы п’ю,
Мені доктором заборонена смутність:
Залишимо це,- зробіть мені милість…
Але в цілому поема “Будиночок у Коломне” незвичайно поетична. Здається, що вірші народжуються в душі самі. За видимою легкістю оповідання – майстерність і праця поета. Це зріла робота майстра, якому по плечу будь-яка тема, розмір вірша, ритм оповідання. Все це читачі не зауважують. Вони просто насолоджуються читанням.
.. Жила-Була вдова.
Тому років вісім, бідна бабуся,
З одною дочкою. У Покрова
Стояла їх смиренна лачужка…
Інтрига в поемі доведена до кульмінації, але автор так і не дає чіткого пояснення: чи знала Параша, кого привела в будинок. Наприкінці поеми автор жартівливо читає мораль, залишаючи на суд читачів учинок юної героїні, бути може, свідомий, а може, і мимовільний.
…по мненью моєму,
Куховарку даром наймати небезпечно;
Хто ж народився мужчиною, тому
Виряджатися в спідницю дивно й дарма…
Добутку А. С. Пушкіна, жартівливі або серйозні, однаково привабливі для читачів, насамперед, цікавим сюжетом, прекрасною літературною мовою й завжди високою поезією.
А. С. Пушкін – геній, що зміг зробити поезію одночасно високому, співучому й доступному читачам. Поезія Пушкіна, як невгасима зірка, веде за собою всі нові й нові покоління читачів, виховуючи найкращі якості особистості: патріотизм, духовність, доброту.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)