Залізна логіка головного героя та простота його дедуктивного методу (за оповіданнями Артура Конан Дойля) Упереиіе в літературі твори, центром яких стає процес логічного розгадування таємниць, з’явилися у Едгара Аллана По, проте створювачем детективного жанру цілком справедливо визнано англійського письменника Артура Конан Дойля, що написав цілий цикл оповідань і повістей про приватного детектива Шерлока Холмса. Загадки і таємниці завжди приваблюють, але розкриття їх може бути різним. Зазвичай літературні герої дізнавалися про приховане,
безпосередньо беручи участь у подіях, або з розповідей, але герой творів Конан Дойля переконливо довів, що розумна і спостережлива людина може, зіставляючи факти і створюючи логічні побудови, розгадати будь-яку загадку, відтворити перебіг будь-яких подій так, нібито бачила їх на власні очі. Коли Шерлок Холмс, уперше побачивши людину, розповідає купу подробиць з її життя, зовні це скидається на фокус. Навіть вічний супутник славетного нишпорки доктор Ватсон, вже знайомий з методом свого геніального друга, кожного разу дивується. Наприклад, у “Спілці рудих” тільки-но з’являється клієнт, який, на
думку Ватсона, не має нічого особливого, крім кольору волосся, Шерлок Холмс стверджує, що “містер Вілсон колись заробляв рукомеслом, належить до масонів, був у Китаї, нюхає тютюн і нещодавно багато писав”. Все це виявляється слушним. Але ніякого фокусу немає: кожен висновок має чіткі підстави. Про те, що він працює фізично, свідчить кращий розвиток м’язів на правій руці, про перебування в Китаї – татуювання, проте, що Вілсон багато писав – лиснючий рукав, а з одягу виглядає масонська шпилька. Тобто все дуже просто, достатньо мати спостережливість і вміння робити висновки з побаченого. “Ознайомлюючись з будь-якою справою, я звичайно з кількох подробиць угадую подальший хід подій, бо події ті подібні до тисячі інших випадків, що відразу спливають у моїй пам’яті”, – пояснює головний принцип свого дедуктивного методу Шерлок Холмс (“Спілка рудих”). Добре знання життя та відомості про схожі події дозволяють Холмсові робити “дива”. Кожна деталь, кожна подробиця стає підставою для логічного узагальнення. Екзотичні тварини в саду дають змогу Холмсу думати, що загадкова загибель дівчини сталася через участь іншої тварини, використаної як знаряддя вбивства. Намертво закріплене ліжко, вентиляція, що не вентилює, та шнур дзвінка, що не дзвонить, укупі вказують йому на змію, яку потім детектив змушує накинутися на самого вбивцю (“Пістрява стрічка”). Таким чином Шерлок Холмс діє й в усіх інших творах. Можливості розуму майже не мають обмежень – ось що доводить автор. Достатньо навчитися ними користуватися. І хоча Шерлок Холмс – приватний детектив, він сам каже про себе, що він насамперед науковець, дослідник. Ці методи у буденному житті найчастіше застосовують саме вчені, розслідування злочинів – лише граничний випадок, при якому ефективність застосування логічного підходу постає наочнішою та виразнішою. Володіння дедукцією, вміння логічно мислити можуть знадобитися будь-кому. А навчитися перетворювати власний розум на потужну зброю можна у Шерлока Холмса. Тому й досі цікаво читати твори А. К. Дойля з цього циклу.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)