Загальна тема віршів “Смерть поета”, “Поет” і “Пророк”
Вірш починається скорботою, безвихідністю, нічого не можна змінити, нічим не можна допомогти, Убитий!… до чого тепер риданья, Скорбота поступово переростає в гнів, а потім знову вертається сум, горе від втрати. В епіграфі поет вимагає правосуддя, звертається до государя з вимогою помститися, покарати винних. У самому вірш же ми бачимо почуття поета – скорбота й гнів
Поет самотній. Його оточують бездумні, дурні, жадібні, заздрі люди. Вони не розуміють і не приймають поета. Поет гине. Останні шістнадцять рядків Лєрмонтова до вірша – це
“Ви, жаждою юрбою столиці в трону…
Волі, Геніїв і Слави кати”
Пушкін названий “світочем” у вірші тому, що він ніс у життя світле, нове, зухвале, але він був далекий юрбі й вона його вбила, тому кров світської юрби названа “чорної”. Наступні твори Лєрмонтова, у якому, так само зачіпається тема поет і суспільство – “Поет”.
Перша частина вірша присвячена опису кинджала. Автор описує його з почуттям захвату, любові, гордості й жалості. Спочатку доля кинджала
Мова поета правдива, чесний, без лестощів, без прикрас, тому він не подобається світському суспільству. Лєрмонтов говорить про те, що поет ” у наше століття зніжений” “своє втратив назначенье”, перетворив поезію в джерело матеріальних благ. Пише те, що жадає від його суспільство, а то, що хотілося б. “Клинком покритим іржею презренья” Лєрмонтов називає голос поета “простий і гордий”, що у цей момент звучить для розваги юрби
У вірші “Пророк” поет біжить від нерозуміння суспільства в пустелю, У добутку “Поет” Лєрмонтов жалує й засуджує поета, за те що він не використовує свій дарунок для одержання грошей. У вірші “Пророк” Лєрмонтов схвалив вибір поета, що не став підбудовуватися під юрбу
Пророк – це високий чоловік, у світлих одягах, з довгими волоссями й бородою, з добрими світлими очами, у руках у нього посохнув. Таким собі представляю пророка я. Самолюбні старці бачать його похмурим, худам, блідим, бедним, одягненим у лахміття, дурним. Пророк біг з міста. Люди його не зрозуміли й на “правди чисті ученья”: у нього “кидали скажено камені”. Лєрмонтовский пророк щасливий у пустелі, де він вільний як птах, де зірки слухаю його. Пушкінський пророк все бачить і розуміє, у нього є висока мета в ім’я якої він творить. Він покликаний своїм поетичним словом показувати справжню, неприкрашену правду життя. Лєрмонтовский же пророк розчарований у житті, намагається триматися подалі від людей.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)