Які зразки українського мистецтва подобаються мені найбільше?
З усіх зразків українського мистецтва найбільше мені подобається українська народна пісня. Про неї сказано і написано вже так багато, що годі додати щось суттєве. Але ж ніщо не замінить українцеві його рідної пісні, яка вміє бути такою різною: журливою і веселою, колисковою і похідною, весільною і жалобною. З наших пісень найбільше подобаються мені пісні козацькі. У них українська непокірна душа вилила себе до самого денця:
Ой, на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить.
У головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче.
Лише
Біжи, коню, дорогою,
Степовою, широкою,
Щоб татари не піймали,
Сіделечка не здіймали.
Вражаюче почуття смерті пронизує більшість козацьких пісень. Так, ці степові лицарі кожну мить свого життя знаходились між життям і смертю. Ось звідки це єдине у своєму роді спілкування козацької душі і коня вороного:
Як прибіжиш під ворота,
Стукни-грюкни біля
Вийде сестра – рознуздає,
Вийде мати – розпитає.
Навіть після смерті козак пам’ятає про своїх рідких, турбується про них. Кожного зі своїх рідних згадує козацька душа, яка сягнула райської брами:
Не плач, мати, не журися,
Та вже син твій оженився:
Та взяв собі паняночку –
В чистім полі земляночку.
Такі зразки народного мистецтва не забуваються. Вони залишаються в пам’яті назавжди, немов якийсь незбагненний скарб. Мабуть, за це я й люблю українську пісню.