Чому мені подобаються детективи

Детектив один з розповсюджених жанрів, що охоплює широке коло читачів. Люблять як класичні детективи Эдгара По, Артура Конан Дойла, Агати Кристи й ін., так і сучасні детективні романи Дар’ї Донцовой, Олександри Марининой, Тетяни Устинової… Я зустрічалася з різними думками із приводу детективів класичних і сучасних. Одні вважають надто заумні й важкими класичні детективи, інші категорично й різко засуджують сучасні за відсутність серйозного змісту й захоплюючого сюжету. Хтось цінує класичні за незвичайність і барвистість, а хтось любить

сучасні за те, що з ними можна прекрасно відпочити. Кожному своє. Я більше віддаю перевагу класичним детективам. Мені здається, що вони насыщеннее, динамичнее, “гостріше” по змісту, і кожне оповідання, незважаючи на те, що має таку ж будову, як і інші, індивідуальний і незвичайний. Можна перечитувати такі оповідання знову й знову.

Класичні детективи, або англійські детективи. Це так звані “детективи закритої кімнати”. Коли є десять чоловік у замкнутому просторі, у замку, ну або на острові. Є труп або навіть кілька трупів. Є всякі напівнатяки які детективщик розставляє по своєму оповіданню, є тупа, але влучно

стріляюча поліція-міліція, є мудрий слідчий-аматор, як правило дідок або бабуся… Отож, у класичному детективі все впізнається майже на останній сторінці. І завжди виявляється, що вбивця із самого початку перебуває серед діючих осіб”.

Отже, ми довідалися, що таке Класичний детектив.

Як уже було сказано вище, крім класичного (самого головного виду детектива) існує трохи поджанров детектива. Вони дуже широко поширені в Сучасної Детективній літературі. Я вирішила розглянути деяких сучасних детективів, провести порівняльний аналіз із класичними детективами, виявити загальні риси й розходження й зрозуміти, як ставляться до них сучасні читачі. От що говорить уже згаданий вище герой дитячого детектива Фелікс Куропяткин про Сучасний детективі в цілому:

“Є детектив сучасний. Не дуже цікавий. Охарактеризується тим, що автор наштовхує в такого детектива целую купу помилкових підозрюваних. І об’єкт підозр постійно міняється по ходу оповідання. Ситуація швидко розвертається, стрілянини багато всякої. А наприкінці виявляється, що вбивця той, на кого ніхто б і не подумав”.

Я зупинилася на розгляді найпоширеніших детективів: жіночих і дитячих. Насамперед, я звернула увагу на побудову сюжету в цих добутках: виявилося, що композиція багатьох сучасних детективів не схожа на композицію класичних. У цьому полягає одне з головних розходжень між ними. Якщо в класичному всі елементи строго розташовані на своїх місцях, упорядковані, то в сучасному всі навпаки. Важко розподілити по елементах сюжету й правильно розташувати всю інформацію в сучасному детективі. Наприклад, може бути так, що уплетено дві або кілька детективної історії в одне оповідання (“Злодюга в клітинку”).

Отже, виділяється кілька зав’язок, основних частин (развитий дії) і кульмінаційних моментів. Або в романі “Запасний інстинкт” є ціла “пропасти” між виявленням злочину й розвитком дії. У цьому проміжку автор на час залишає головного героя й перемикається на інших персонажів. Також головний герой не відразу вирішує почати розслідування. Експозиція в сучасному детективі невелика, автор повідомляє тільки найважливіше, щоб підготувати читача, і відразу переходить до справи, тобто до злочину. Кульмінація завжди супроводжується стріляниною або іншими оперативними діями й присутністю міліції (щоб відразу заарештувати злочинця). Це найбільш яскраві розходження між композицією сучасного й композицією класичного детективів.

Коли я прочитала кілька детективів, у моєму поданні виник цікавий образ. Детектив став асоціюватися з картинкою із книжки моєї молодшої сестри. На цій картинці зображена сама звичайна людина. І всі елементи детективного добутку, без яких добуток зовсім не може бути детективним, перевтілилися в частині людського тіла, без яких людина не може бути людиною.

От скажіть, хіба може людина бути людиною, якщо в нього раптом немає голови? Не може. Також і з детективом. Детектив зовсім не детектив, якщо в ньому відсутній детектив. Логіка зрозуміла?

Тепер візьмемо головний, на мій погляд, елемент детектива – злочин. Злочин у моєму баченні співвідноситься з тулубом людини. Чому? Тому що саме до нього прикріплюється голова (детектив) за допомогою шиї (це те відомості й факти, опираючись на які, детектив розгадує таємницю злочину). Довідавшись про злочин детектив негайно починає розслідування. Розслідування – це дія, певна праця. Виходить, розслідування в детектива – це руки. Що ж асоціюється з ногами? Ноги – це рух. Я вважаю, що швидкість – це теж невід’ємний елемент детектива. Від її залежить, чи буде інтерес читача вгасати або навпаки перебувати в постійній активності. Тепер деталі. Деталі, як відзначалося раніше, відіграють важливу роль у детективі. Також і в кожної людини є свої, властиві тільки йому й, що відрізняють його від інших людей деталі. Представте, наприклад, голову людини без волось, без вух, без очей, без носа й т. д. Вийде щось невизначене, не чи правда? Якщо автор у детективі залишить детектива без подібних описових деталей, то добуток втратить певну частку цінності. І не тільки детектив, всі елементи повинні бути представлені читачеві гідно.

І ще, ледве не забула. У кожної людини є душу. Це далеко не частина тіла, але про неї важливо згадати. Я вважаю, що душею є інтрига. Що таке інтрига? От визначення зі словника: інтрига – послідовний ряд подій, дій у драмі або оповіданні, що становить цікаву Основу добутку. Зверніть увагу на виділене слово. Якщо інтриги в детективі ні, то й гарні описи не допоможуть зачепити читача.

Можливо, ви багато в чому із мною не погодитеся й знайдете в цьому порівнянні безліч протиріч. Але це плоди моєї уяви, а уява, як відомо, річ непередбачена.

Я вважаю, що читанням детективів зневажати не коштує. Гарний детектив, як і всяка гарна книга, крім хитромудрих загадок містить багато життєвий, корисної інформації, “їжі” для міркувань. Цей жанр універсальний, підходить для всіх. І аматор логічних завдань, і людина захопливою психологією, і збирач різних відомостей, і той, хто з жадібністю стежить за кожною думкою автора або просто любить аналізувати й міркувати – усі можуть знайти в детективі що-небудь своє. Це гарна можливість відволіктися від деяких проблем і відпочити й, одночасно, відмінна зарядка для розуму. Читаючи детектива, можна й розважитися й подумати про щось серйозному й значимому. І саме головне, що всі ці протилежності гармонійно уживаются в одному жанрі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Чому мені подобаються детективи

Categories: Нові твори

Links