Яка байка Крилова мені найбільше сподобалася

Творчість Івана Андрійовича Крилова займає значне місце в розвитку російської літератури й культури кінця XVІІІ – початку XІX століття. У його добутках з’єдналися традиції колишніх часів і риси зовсім нового мистецтва. Оригінальний жанр віршованої байки дозволив письменникові досить відкрито виражати свій погляд на події й вдачі сучасного йому суспільства. І він виражав свої думки мовою, найбільш наближеним до народного розмовного мовлення

Моральні повчання поета-байкаря були звернені до широкої аудиторії й відбивали російську

національну атмосферу. Вікова мудрість, глибока духовність російського народу звучить у більшості добутків поета. Але письменник бачив недосконалість і пороки суспільства, у якому живе цей народ, – і постійно виставляв ці пороки на перший план. У своїх байках поет висміював жадібність, хвастощі, легкодумство, заздрість, неуцтво, лестощі, неправду. І в оцінках людських пороків він був іноді різкий і твердий. Його осуд поширювався не тільки на хитрунів, підлесників, ошуканців, але й на тих простаків, які сліпо довіряли їм

Все це, на мій погляд, дуже точно відбито автором у байці ” Ворона й Лисиця”. У

ній звучить відкрита сатира на дворянське суспільство, більша частина якого під приємною зовнішністю, увічливим поводженням і “солодкими” мовленнями приховували злість, обман і віроломство. Типовим представником такого середовища виступає Лисиця. “Лисиця бачить сир, Лисицю сир зачарував”, – верб розумі в хитрої крутійки вже з’явився підступний план:

Крутійка до дерева навшпиньках підходить;
Вертить хвостом, з Ворони очей не зводить
И говорить так солодко, ледве дихаючи:
“Голубушка, як гарна!
Ну що за шейку, що за вічка!
Розповідати, так, право, казки!
Які перушки! який носок!
И, вірно, ангельський бути повинен голосок!
Проспівай, светик, не соромся!
Що, коли, сестриця,
При красі такої й співати ти майстриня, –
Адже ти б у нас був цар-птах!”

По всьому видно: Лисиця знає, що довірлива й простодушна Ворона не зможе встояти проти такої похвали й обов’язково захоче продемонструвати всі свої таланти. А крутійці Лисиці тільки цього й треба, щоб домогтися своєї мети. От основна думка байки: суспільство влаштоване так, що лестощами можна домогтися від наївних і самовпевнених людей усього, чого побажаєш. Тому лестощі й обман так сильні. Автор указує на цю негативну рису, сподіваючись відкрити ока читачам і змінити таке несправедливе положення. Влучна народна мова байок, багатство і яскравість створених образів, мальовничість і виразність картин, мудрість і дотепність автора – от те, що принесло Крилову загальне визнання й повага. В. А. Жуковський говорив, звертаючись до поета:

“Ми дякуємо вам, по-перше, за самих себе, за настільки багато щасливих хвилин, проведені в бесіді з вашим генієм; дякуємо за наших юнаків минулого, сьогодення й майбутніх поколінь, які з вашим ім’ям почали й будуть починати любити вітчизняна мова, розуміти витончене й знайомити із чистою мудрістю життя; дякуємо за російський народ, якому у віршах своїх ви так вірно висловили його розум і з такою принадністю дали стільки глибоких наставлянь; нарешті, дякуємо вам і за знаменитість вашого імені: воно скарб батьківщини й внесено їм у літописі його слави”.

И зараз ми розуміємо, наскільки точн і справедливими були ці слова.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Яка байка Крилова мені найбільше сподобалася