“Як Вольтер у творі “Простак” розкрив своє бачення ідеї природної людини”

Філософська повість “Простак” вперше побачила світ в 1767 році. У ній Вольтер звернувся до проблеми закостенілості суспільних моральних норм, що існували в період процвітання французького абсолютизму. Центральною фігурою, яка вступає в конфлікт із сучасністю, автор робить “природну людину” Руссо – двадцятидворічного юнака, француза за походженням, але гурона з виховання.

Головний персонаж повісті, який виріс серед диких канадських індіанців, носить говорить ім’я Простак. Так героя назвали в Англії за його щиросердність

і вчинки, що здійснюються ним на основі “природного”, а не вигаданого суспільством законодавчого права.

У першій половині повісті художній образ Простака носить яскраво виражений комічний характер. Молодий чоловік, який керується прямим сприйняттям світу, хоче хреститися в річці, як це робили біблійні персонажі з прочитаного їм “Нового заповіту”, мріє про весілля зі своєю хрещеною матір’ю, чарівною Сент – Ів, і ні в яку не бажає розуміти, чому він не може одружується на дівчині, яка згодна стати його дружиною.

Друга половина твору робить Простака фігурою трагічною. Прилучившись у в’язниці

до наук і мистецтв, молода людина, не втрачаючи своєї природної доброти, починає проникати у сутність оточуючого його французького суспільства.

Кілька розділів, що описують розвиток розумових здібностей головного героя, надають повісті риси роману виховання. Швидке і правильне сприйняття Простаком культурної та наукової інформації Вольтер безпосередньо пов’язує з його “дикунським вихованням”, яке стало для персонажу огорожею від “забобонів”: “Він бачив речі такими, які вони є, між тим як ми бачимо їх все життя такими, якими вони не бувають”.

Філософія життя розкривається французьким просвітителем багато в чому за допомогою іронії. Беззлобний гумор і жорстка сатира йдуть рука об руку, роблячи філософську повість ще й комедійною. У той час, як образ молодого гурона викликає у читача добродушну, розуміючу посмішку, опис представників суспільства Нижньої Бретані сприймається, у кращому випадку, анекдотично. Дядя Простака, абат де Керкабон, описується Вольтером, як великий любитель почитати Рабле після занурення в праці блаженного Августина. Його сестра, сорокап’ятирічна стара діва, зображується жінкою, яку зачіпає неувага до неї чоловіків – на початку англійських моряків, потім юного гурона. Високоосвічене французьке суспільство показується як гучне збіговисько людей, що одночасно говорять і перебивають один одного.

Єдиний персонаж, над яким автор лише злегка жартує, – кохана Простака, мадемуазель де Сент – Ів. У повісті вона виступає як особа, що складає основу сюжету: любов до неї гурона, його наступні пригоди і її самовідданий, трагічний вчинок стають централлю розповіді, на яку нанизуються всі інші події. Гріхопадіння дівчини дозволяє автору показати справжнє обличчя французького доброзвичайності: всі придворні посади, всі військові чини і нагороди купуються в ньому не ціною особистої самовідданості, а красою і юністю дружин.

Релігійно-політична ситуація, що склалася у Франції наприкінці XVII століття, розкривається Вольтером через епізод відвідин Простаком невеликого, практично безлюдного містечка Сомюр. Протестанти, що з нього біжать, розповідають герою про свої пригоди і недалекоглядність політики Людовіка XIV, який вирішив підтримати Римського Папу, який його ненавидить, а не свій народ – хай і іншої віри.

Філософська повість “Простак” – прекрасний літературний зразок епохи Просвітництва, який розвінчує омани свого часу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Як Вольтер у творі “Простак” розкрив своє бачення ідеї природної людини”

Categories: Твори на задані теми

Links