Художнє осмислення трагедії в поемі Івана Драча “Чорнобильська Мадонна”
Іван Драч належить до покоління шістдесятників – покоління титанів. Симоненко, Стус, Ліна Костенко – усі вони виступали за правду в літературі. Іван Драч, що разом зі своїм поколінням пережив хрущовську “відлигу”, разом з ним навчився знову писати про “вічні цінності”: любов, добро, порядність.
На початку шістдесятих Драчеві, як і усім тоді, була властива ейфорія щодо атомних електростанцій. “Мирний атом”, здавалося, не дасть повторити жахи Хіросіми та Нагасакі, а завжди буде служити лише добру.
У вірші “Ода совісті”
Над вченим хай сяє моральне табу:
Жодного грама науки для зла.
Та ось у 86-ому вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської електростанції. Вона була підшефною Спілки письменників України, і Драч як людина кришталевої чесності відчував свою провину у тому, що відбулося. Серце поета відгукнулося на страшну трагедію рідного народу, і він написав “Чорнобильську мадонну” – страшне свідчення того часу.
Кров застигає у жилах, коли читаєш цю поему. Кожний рядок – то звинувачення в байдужості, халатності,
У втраті
Всі криниці в целофанових капшуках.
Всі колодязі затушковані
Питали тоді одне-однісіньке-
Де знайти кілометри целофану
На рукотворне Київське море
Чи – бодай на Десну зачаровану,
З якої Київ воду п’є? –
Запитує поет, але це риторичне запитання. Адже “де знайти кілометри целофану”, щоб відновити порушену екологічну рівновагу, повернути до життя людей, яких, уже забрав рак, спричинений надмірною радіацією? Куди подіти тих мутантів та мертвонароджених дітей, що з’явились в результаті цієї катастрофи?
Образ за образом проходять повз нас. Уся поема – своєрідний “репортаж з місця подій”, з Києва того страшного 86-го року.
Стара баба, яка хоче будь-що повернутися у “зону відчуження”, де знаходяться могили її батьків. Її онук, що разом зі своїми “товаришами” займається мародерством по евакуйованих селах. Вчений, що відтепер, повністю звироднілий морально, “матір згадує лиш матом”…
І, нарешті, найяскравіший, найболючіший образ Матері, що загубила своє дитя в чорнобильському пеклі і збожеволіла.
Вона – символ самої України, над якою іще раз познущалися її власні сини, горе-вчені. Вона – втілення горя усіх матерів, які пережили щось подібне. Вона – Чорнобильська Мадонна.
Образ Мадонни віддавна трактувався лише у світлих, радісних тонах. Мадонна – мати Ісуса Христа, Пресвята Діва Марія. І, зрозуміло, хоч і важка її доля, зате почесна.
У Драча ж Мадонна – то зболена, збожеволіла матір, якій так і не вдалося народити свого хлопчика, свого сина. Це Чорнобильська матір, що пройшла усі пекла і спустилася до останнього. Вона – та, кому навіть у божевіллі не дароване благо забуття, бо судилося їй йти Києвом, колисаючи ляльку замість дитини, і питати, чи народиться в неї син. Страждання її – надлюдські. І ніщо вже не зможе повернути її до нормального життя.
Чорнобильська катастрофа знищила у людині лицемірство. Вона показала нам найстрашніші сторони буття, показала справжні обличчя багатьох із тих, хто “піклувався про народне благо”, вистроївши атомні електростанції, але не подбавши про їх нормальну роботу. Іван Драч у своїй поемі був до кінця вірний правді подій. І хто знає, може, якби не його безжальна поема, ми б ніколи так і не довідались про правду?
Чорнобильську атомну електростанцію було побудовано на півночі від Києва у Поліському краї. Місце для її будови було вибрано не дуже вдало. Та й технології, які використовувалися при спорудженні ЧАЕС, були застарілими й безперспективними. І ось у квітні 1986 року в зв’язку з пожежею у четвертому реакторі велика радіоактивна хмара була рознесена вітром на півсвіту.
Безумовно, ця страшна трагедія, яка в п’ятсот разів переважує Хіросіму, зі своїми трагічними наслідками знайшла відображення у літературі: С. Йовенко “Вибух”, Б. Олійник “Сім”, В. Яворівський “Марія з полином в кінці століття”, Ю. Щербак ” Чорнобиль “. Більш докладніше зупинимося на поемі Івана Драча “Чорнобильська мадонна”.
Жанр твору визначив сам автор: поема. Але “Чорнобильську мадонну” швидше треба відносити до поеми-трагедії. Автор взявся писати про аварію на ЧАЕС, але йому не вистачає слів, щоб відобразити ті “сльози і пекло”, “кров і жахіття”. Іван Драч у своєму творі показав всі страшні наслідки чорнобильської катастрофи: у людей раптово випадає волосся, у вагітних жінок народжуються мертві діти, у при чорнобильській зоні гине Природа, і її ховають під двома метрами піску. Також ведеться розповідь і про перших ліквідаторів аварії, про те, чим платить людство за накоєні гріхи: “За мудрість всесвітню дурних академій платним безсмертям – життям молодим”. Автор в поемі викриває й те, що від людей спочатку хотіли приховати, що сталося на ЧАЕС: “Прошу єдине – бодай
Не брешіть”. Ставляться запитання без відповіді: як врятуватися від подальшого розповсюдження радіації, зберегти від зараження “рукотворне Київське море чи бодай Десну зачаровану, з якої Київ п’є воду”? В зв’язку з аварією виникла так звана тридцятикілометрова мертва зона. З рядків “Солдатської мадонни” і “Варіації” на банальний київський сюжет, або ж “Баба в целофані – наша мати” ми дізнаємося про те, що люди не хотіли залишати свої рідні місця, землі, будинки, розташовані у мертвій зоні, коло великого атомного монстра – Чорнобильської атомної електростанції.
У “Хрещатицьку мадонну” останню перед “Епілогом”, автор вклав всю випалену “до чорноти жури свою прокляту одчайдушну душу”. У цьому розділі розповідається про жінку, яка в той страшний квітень народила мертвого сина і збожеволіла. Вона йде по вулиці з мертвим дитям на руках, від неї сахаються люди. Дивіться всі – ось вона істина, в образі цієї хрещатицькоїмадонни. Розділ “Хрещатицька мадонна” – це кульмінація, оригінал поеми, де Іван Драч відобразив найпекучіші свої почуття, все жахіття чорнобильської аварії, вилив весь свій душевний біль на аркуші паперу. Символічний образ чорнобильської матері проходить через усю поему, де мати-вдова несе світову долю: “Несе сива чорнобильська мати цю планету… Це хворе дитя!..” Таким узагальненням, яке звучить символічно і алегорично, закінчується поема-трагедія Івана Драча “Чорнобильська мадонна”. Слово поеми звернено до істини, до людської совісті і честі. В поемі високе біблейське перемежовується з розмовним, побутовим.
Поема І. Драча “Чорнобильська мадонна” вийшла в книзі “Храм сонця” у 1988 році.
У цьому році у квітні місяці виповнилося десять років від дня аварії на ЧАЕС. Але горя й болю за весь цей час від неї так і не зменшилося. Ця катастрофа стала попередженням всьому людству, а Чорнобильська АЕС ще й досі є постійною нам загрозою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)