Художній метод елегійного романтизму
Романтизм як новий літературний напрямок, що глибоко торкнулося всі області словесного мистецтва, створює не тільки новий ідейно-образний мир, але й новий художній метод, нові принципи й засоби художнього відбиття дійсності. Особливості романтичного художнього методу визначаються тим новим змістом, що вносить романтизм в ідейно-образний мир мистецтва, тим новим суспільним світоглядом, на основі якого виникає романтичний напрямок у літературі. Ідейні розходження окремих плинів романтизму так чи інакше відбиваються й на їхньому художньому
Протиставляючи свій “мрійливий мир” реальної дійсності, поет-романтик прагне втілити цей мир в образах. Тому романтичний образ, відбиваючи ті або інші елементи дійсності (а це властиво природі художнього образа), стає в той же час втіленням елементів, “явищ” романтичного миру, створеного уявою поета, втіленням його мрії, його ідеалу. Такий, наприклад, романтичний образ Теона, у якому риси навченого досвідом життя античного споглядальника служать
З таким співвідношенням реального й ідеальна, зовнішня й внутрішнього зв’язана суб’єктивність, властива художньому методу романтизму. Створюючи художні образи, романтик треба не стільки об’єктивній логіці розвитку явищ, об’єктивним закономірностям самої дійсності, скільки логіці свого сприйняття об’єктивних явищ, “закономірностям” свого внутрішнього миру. Не об’єкт, а суб’єкт, не дійсність, а особистість художника стають основним принципом побудови образа. Поет-Романтик, по вираженню Жуковського, дивиться на життя “крізь призму серця”.
Цим визначається роль ліричного початку у Творчості романтиків, що глибоко проникає в них в епічні ( Балада, поема) і драматичні жанри. Лірика ж у романтиків здобуває характер поетичної сповіді, творчого щоденника. У вірші “До друзів”, що є як би присвятою до “Досвідів у віршах і прозі”, Батюшков просить прийняти “список” його віршів, у яких “приятельство” знайде його почуття, історію його страстей
Художній метод романтизму був значним етапом на шляху до реалізму. Від раціоналістичної абстрактності, характерної для класицизму, від однобічного суб’єктивізму, властивого сентименталізму, від схематизму в зображенні характерів, що становить слабке місце “натуралізму” кінця XVIII – початку XIX в., романтики піднялися до конкретного розуміння й вираження внутрішнього миру людини в його складності й суперечливості. Але це була конкретність психологічна, а не соціально-історична. Розкрити особистість у її національній, соціальній, історичній визначеності романтики ще не вміли. Це завдання могло бути вирішене тільки методом реалізму
(2 votes, average: 4.50 out of 5)