Хто правий у суперечці про правду – Лука або Сатин?(по п’єсі М. Горького “На дні”)
Людина – от правда! М. Горький. На дні П’єса “На дні” була написана М. Горьким в 1902 році, напередодні першої російської революції. Вона дає яскраве подання не тільки про класовий антагонізм і соціальні виразки старого суспільства, але й про ті складні процеси розумового шумування, якими були охоплені навіть самі відсталі, неприкаяні шари народу. Головними філософами нічліжки в п’єсі є Сатин і Лука
Філософія Сатину – веселий цинізм, сприйняття життя як гри, оскільки сам він – шулер. І хоча Сатин – людин із примхами й несподіванками,
Отут – жінка помирає… уже губи в неї землею обмітало… не заважай!
” Але, проповідуючи віру в людину, повагу до нього, цей мандрівник
“, – Лука відповідає різко й навіть ледве презирливо: “А інших людей – Усіх знаєш?” Лука – дуже уважна й спостережлива людина, йому цікаво знати, як усе влаштується в майбутньому, яка буде життя, тепер повна зла й несправедливості. У нього багатий життєвий досвід, він знає багато правдивих історій і робить свої, дуже цікаві висновки: “Сибір людини нічому не навчить, а людина… він многому може навчити… і дуже швидко”.
Але слабке місце у світоглядній концепції Луки – це відсутність об’єктивних істин: “у що віриш, то і є”. Виходить, що під маскою розради й віри він сіяє серед мешканців нічліжки невір’я, розпач. Проповідуючи віру в людину, вона дарує героям п’єси надію лише на короткий час, слідом за тим наступає гірке розчарування. Це відбувається тому, що потай старець Алл С о ч. Р У переконаний, що реальне положення людини змінити неможливо.
У результаті діяльності Луки люди продовжують жити в помилковому, ними ж придуманому світі. І один з найстрашніших наслідків цього – самогубство Актора, запевненого старцем і зрештою зрозумів, що все це неправда. Виходить, що істині Лука найчастіше віддає перевагу ілюзіям, неправду, хоча й “неправда в благо”: “Чого тобі правда боляче потрібна… Вона, правда-те, може, обух для тебе”. Сатин у п’єсі М. Горького “На дні” є ідейним супротивником Луки
Хоча саме старий привів його до міркувань, Сатин дотримується інших принципів і піднімає на недосяжну висоту думка про цінність людини: “Людина – вільний!” Якщо Лука висуває теорію про те, що люди коштовні не самі по собі, а як матеріал для кращого, Сатин зумів піти далі у своїх міркуваннях: “Усе – у людині, усе для людини! Чоло-Століття! Це – чудово!
Це звучить… гордо!.. Треба поважати людини!
Не жалувати… не принижувати його жалістю… поважати треба!” І нехай Сатин – більше людин слова, а не справи, його мовлення, його розуміння свідчать про те, що віра в життя, сама іскра життя не згасла “на дні”. В одному зі своїх афоризмів Сатин виступає лютим супротивником Луки: “Неправда – релігія рабів і хазяїв. Правда – бог вільної людини”.
Для мене дуже коштовні обоє цих персонажа: їхні погляди, світогляд. З появою Луки мешканці нічліжки почали думати, шукати, їм схотілося більше світлого життя, хоча вони, імовірно, самі розуміли це смутно. Якщо не штовхнути колесо, воно не закрутиться. Саме з подачі Луки Сатин у своїх міркуваннях дійшов висновку про значимість людини
Він пішов далі Луки, тому що вибрав більше прямій і чесний шлях. Саме Сатин зумів повірити в людину й відкинути помилковий гуманізм Луки: “Людина – от правда!” Але, придя до вірних висновків, Сатин так і залишився індивідуалістом, яким був до цього
Людина не може змінитися відразу, для цього потрібно час. Так і в житті бувають періоди, коли необхідний Лука з його утешительством, підбадьоренням, увагою до навколишньої, але є й мінути, коли тільки рішуче слово Сатину буде нести істину людському серцю